оповідання на тему чарівна зима

Справжня зима. Зовсім не холодно, тому що ми за перший місяць вже звикли до морозу, і глядячи на зимову красу, хочеться вибігти на вулицю та нескінченно милуватися прекрасною природою. Причому милуватися хочеться не тою жорстокою зимою, яка заморожує пташок та маленьких звіряток, насилає на людей хвороби та навіть носа не дає висунути на вулицю. Хочеться милуватися лагідною, доброю, привітливою дівчиною, яка припорошує білим, прозорим і невагомим сніговим покривалом. Ця дівчина спускається на землю білосніжним лебедем, вдягнутим у пухнату ніжну білу шубку. Вона завжди прилітає без запрошення, вкриває і прикрашає кущі та дерева стильним пухнастим одягом. Кінчиком рожевого носика зими-лебедя може бути прибита морозом калина, журавлина і горобина. А особливо зима любить ялинки, які вже не перше століття вважаються нашими співвітчизниками символом зими, символом нового року і нових сподівань. Зима їх прикрашає найдужче, найщільніше, роблячи з цих величних дерев справжніх красунь, розписаних білосніжними візерунками. А поряд з ялинками туляться тендітні, крихкі березки, які вдягають на себе надзвичайні прикраси з інею.
Зима - це справжня чарівниця !