Предмет: История, автор: eynulla

подготовить сообщение о обороне г.Тулы,

Ответы

Автор ответа: AnnaGreenova23
0

За героическую оборону в период Великой Отечественной войны и за успехи в развитии народного хозяйства 3 декабря 1966 года Тула была награждена орденом Ленина. 7 декабря 1976 года за мужество и стойкость, проявленные защитниками Тулы при героической обороне города, сыгравшей важную роль в разгроме немецко-фашистских войск под Москвой в период Великой Отечественной войны, Туле было присвоено почётное звание «Город-герой» с вручением медали «Золотая Звезда»[3].

На улицах Тулы установлены памятники боевой славы — танк Т-34, зенитное орудие, противотанковая пушка, гаубица и «Катюша». Памятными знаками и мемориальными досками отмечены передний край обороны города Тулы и места боёв. В южной части города на площади Победы установлен памятник защитникам Тулы, отстоявшим город в 1941 году: три обелиска в форме штыков и фигуры рабочего и солдата, рядом горит Вечный огонь[3].Тульская оборонительная операция — фронтовая оборонительная операция войск Брянского фронта(командующий Ерёменко А. И.), с 11 ноября, после расформирования фронта, войск левого крыла Западного фронта (командующий Жуков Г. К.), проведённая в период 24 октября — 5 декабря 1941 года. Являлась частью битвы под Москвой 1941—1942 годов. Операция сыграла важную роль в стабилизации[как?] линии фронта на южных подступах к Москве, лишив германские части инициативы и создав условия для советского контрнаступления.

Первостепенное значение в успехе операции имела героическая оборона Тулы, которая выдержала удары немецких войск, находясь почти в полном окружении, и сковала две армии противника, включая одну танковую.

Интересные вопросы
Предмет: Українська мова, автор: nikitavlasov202020
СРОЧНО ДАЮ 40 БАЛОВ!!!!!!!!!!!!!! Напиши стислий переказ тексту, зосереджуючи увагу на описі процесу праці та зовнішності людини. Найдужче боліли ноги зранку після ночівлі. Але Климко вже знав, що бити їх не слід, а треба легенько розтерти, поляскати долонями і перші кілька кілометрів іти помаленьку. Далі вони вже не боліли, йшли собі слухняно, тільки німо дзвеніли кожною жилочкою.
…Климко підкинув у багаття картоплиння, роздмухав жарок і довго одігрівав ступні, час від часу дотуляючи їх просто до полум’я. Нагріє, потре добренько обома руками і знову суне до полум’я. Аж доки вигнав зашпори. Потім узяв палицю, котрою розворушував багаття, і пішов по картоплищу, розкопуючи нею лунку за лункою.


— Одна! — вигукнув раденько, знайшовши першу картоплину. — О! Друга! О! Третя!..


Сонце вже припікало, — не дуже, одначе, по-осінньому, але Климко працював так завзято, що матроска прилипла йому до спини. Він скинув куртку і знову став до роботи. При самій межі знайшов кілька невиконаних, притоптаних дитячими ногами кущів («Он хто картопельку пік!») і, розриваючи їх палицею, приказував:


— А що, сховалися, га? Од мене сховаєтесь!


До обіду Климко накопав п’ятдесят сім картоплин — великих, менших і зовсім дрібних. Дванадцять, найдрібніших, він спік, їв помаленьку, вмочуючи в коробочку з сіллю: помаленьку — щоб довше, та й живіт не заболить.


На дорогу він ще раз добре одігрів ноги, закинув на плечі торбину з картоплею і рушив далі через вибалок: може, де вода трапиться. По дну вибалка поміж камінням справді біг струмок, мив боки тому камінню, полоскав зеленіючу травицю, що клалася на воду рівними чубчиками, і ніс жовте листя. Климко став навколішки, припав до води — холодна та добра! — тоді вмився і втерся галстуком од матроски. А вгорі над струмком дрімала жовто-зелена тиша осені й наче уві сні ронила листя. Було так м’яко і затишно в цьому вибалку над співаючою поміж камінням водою, що Климко не одразу підвівся з колін, а стояв, і стояв… (Григір Тютюнник).