Предмет: Русский язык, автор: Apiccat

Вот уже золотые полосы протянулись по небу. Разобрать предложение

Ответы

Автор ответа: badalise

полосы - подлежащее, протянулись - сказуемое, вот уже - обстоятельство, золотые - определение, по небу - обстоятельство

Apiccat: Сказуемое 1 чертой?

badalise: двумя

Apiccat: Вот и уже это что ща части речи?

badalise: наречие

Apiccat: Словосочетания с вопросами то на выписал(а)

Apiccat: ладно не надо

badalise: девочка, ты мне за это баллы не даёшь, задание было одно - разобрать предложение.

Apiccat: я мальчик

badalise: мне без разницы

Предыдущий вопрос

Следующий вопрос

Интересные вопросы

Предмет: Математика, автор: Didi6yy

Помогите пжжжж , надо сочно!!!

1 год назад

Предмет: Биология, автор: chupik907

!!ТЕРМІНОВО!! ДАЮ 51 БАЛІВ!!!!!!
Яких потомків можна отримати від схрещування гетерозиготного чорного комолого бика з рогатою красною коровою, якщо ми знаємо, що чорне забарвлення хутра та комолість у великої рогатої худоби - домінантні
ознаки?

1 год назад

Предмет: Українська мова, автор: Аноним

Кратки пересказ срочно!

Весна, власне, ще тільки накреслювалась, але стояла вже на порядкові дня. Сніг ще не танув, але посірів, збувся блиску, і І щуплий у купах, уздовж вулиць викладених, а на брукові збігся від невпинної їзди в темну, руду масу, осів, випнувся й позападав поправними вибоїнами під ритмічними ударами копит. На пішоходах він обертався ясними днями в ріденький холодець, застигаючи прикрими грудками в холодні ночі. Скрізь по дахах його скидали вниз величезними кулями, що глухо падали долі, , як бездушне тіло. На рогах дівчата в кожушанках продавали перші

підсніжники з навколишніх горбів, де вже оголилась земля.
П’ять копійок пучок,’ п’ять копійок!

Траплялись сонячні ранки, ранки теплих вітрів, що несли з далеких полів дух вогкого грунту й торішнього зілля, млосну запашність житньої прорості й набряклого яблуневого цвіту. Траплялись тихі, замріяні дні, коли в крові, відгукуючись на шумування природи, прокидається проста, потужна радість лсиття, коли душу опановує той безтямний порив, що вів предків до вівтарів весняного бога. Такими днями Степан любив гуляти й дивитись.

Узявши під пахви важкий портфель, блукав перед обідом по вулицях без видимої мети,

уникаючи привітань, потребуючи побути самому серед чужих після одноманітних зустрічей на посаді та громадській роботі. Якийсь час він сам гаразд не розумів цього раптового потягу на вулицю й того чуття вигоди, задоволення, що обнімало його серед гомону й сміху весняної юрби. Думав, що гуляє, як гуляють усі сонячного дня, для спочинку й провітрення.

1 год назад

Предмет: Другие предметы, автор: kakhsdadbabahaji30