Предмет: Русский язык, автор: krasnovado

Помогите плиз по самостоятельной
18.Укажите номера предложений, в которых необходимо поставить ОДНУ запятую. (Знаки препинания не расставлены).
1) В лучших пословицах народ передавал от отцов к сыновьям от дедов к внукам свои заветные правила жизни учил детей разуму.
2)Русские писатели поэты любили слушать народ и записывали меткие изречения.
3)Все наши замечательные писатели использовали народные пословицы и поговорки в своих книгах.
4)Синичка сядет а ветка не дрогнет.
5)Косяки журавлей уверенно шли на юг где солнце играло трепещущим золотом в затонах Оки.

Ответы

Автор ответа: olya25122007
9

Ответ: синичка сядет, а ветка не дрогнет

Объяснение:

Перед "а" всегда ставим знаки препинания

Интересные вопросы
Предмет: Музыка, автор: Аноним
ЗРОБИТИ СТИСЛИЙ КОНСПЕКТ ТЕМИ,

Ноктюрни з'явилися ще у XVIII ст. як багаточастинні інструментальні п'єси довільної форми, близькі до дивертисментів чи серенад. Ці твори писали переважно для духових або для струнних інструментів і виконували на свіжому повітрі у вечірні та нічні години. Іноді-такі композиції називали італійським словом notturno.
В епоху романтизму ноктюрн стає невеликою одночастинною п'єсою мрійливого або елегійного характеру. Автором перших ноктюрнів романтичного типу для фортепіано був ірландський композитор Джон Філд. Близькі за характером п'єси творили й інші композитори - романтики: Р. Шуман писав програмні ноктюрни; Ф.Ліст створив тип ноктюрна, пов'язаний із поетичним текстом (цикл «Мрії кохання», що складається з трьох ноктюрнів); Н. Паганіні став автором чотирьох ноктюрнів для струнного квартету.
Всесвітню славу здобув 21-й ноктюрн Ф.Шопена. Узагалі, Шопенівські ноктюрни написано в тричастинній, або в рондальній, формі з темповими контрастами, як правило — повільно-швидко-повільно. Ці ноктюрни утворюють маленьку «нічну» п'єсу, яка розповідає історії з життя.
У XX ст. фортепіанні ноктюрни писали О. Скрябін, Е. Саті. Г. Форе, В.Косенко, В.Сильвестров та інші. З'являються програмні ноктюрни сюїтного типу: ноктюрни К. Дебюссі в трьох частинах. Ноктюрни К.Шимановського для скрипки та фортепіано, ноктюрн І.Б.Бріттена для голосу із супроводом (для тенора і малого оркестру», ноктюрн В.Барвінського для голосу й оркестру (на слова І. Франка).
Окрім того, в XX – XXI ст. жанр ноктюрна використовується і в поезії, наприклад, «Ноктюрн» С. Єсеніна, «Іронічний ноктюрн» О. Забужко, «Ноктюрн дерев» І. Шувалової тощо.