Предмет: Русский язык, автор: ssssdß

Допиши окончания имен прилагательных во множественном числе.

Декабрь. Снежн... шапки на кустах, ярк.... кисти рябины, чёрн.... шишки под елкой на белом снегу.
Май. Гром весёл.... голосов, гудение неутомим.... пчёл, зелён.... листья, сверкание быстр... ручьёв.

Какие прилагательные во множественном числе отвечают на одни и те же вопросы ? Имеют одни и те же окончания?

Ответы

Автор ответа: vasiaaas

снежные ,яркие ,черные весёлых , неутомимых , зелёные , быстрых .

Автор ответа: MrCaT2005

Декабрь. Снежные шапки на кустах,яркие кисти рябины,черные шишки под елкой на белом снегу. Май. Гром веселых голосов,гудение неутомимых пчел,зеленые листья,сверкание быстрых ручьев.

Предыдущий вопрос

Следующий вопрос

Интересные вопросы

Предмет: Математика, автор: sonyagalina843

7 (x+2/3)+1/3=4(x+1/3)= расписать как уровнение срочно

1 год назад

Предмет: География, автор: perovakatja2021

8. Середня солоність на поверхні Чорного моря становить:
А 22 – 23 ‰; Б 19 – 20 ‰; В 13 – 14 ‰; Г 17 – 18 ‰.

1 год назад

Предмет: Русский язык, автор: mohtehr

Перепишите предложение, исправив орфографические ошибки:
Вечная доступ к заданиям в вашем городе и на один месяцев ко всем остальным заданием после оплаты подписки.

1 год назад

Предмет: Українська мова, автор: kachhh30

ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА ОЧЕНЬ СРОЧНО

ВИПИСАТИ З ТЕКСТА РЕЧЕННЯ ЗІ СПОЛУЧНИКАМИ І написати який сполучник ( сурядності чи підрядності)
Ось текст:
Полонені німці зводили цей квартал з любов’ю і розпачем. Спочатку вони тільки боялися, брутальна лайка зависала на вустах, коли охоронець чіплявся поглядом і байдуже погиркував: "Шнель, бидлота, шнель!" Вони не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити, але тільки-но звівся фундамент, як щось трапилося з кожною цеглиною: цеглини лагідно лягали в руки, не обривали м’язи і не дряпали шкіру, немовби розмовляли з полоненими про те, що цей будинок міг би бути їхнім, стояти на околиці Лейпціґа.

Коли протала земля, Фрідріх скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і посіяв нагідки. Де він узяв те насіння, невідомо, але ми, діти, добре пам’ятаємо, як він клав між грудочками зернини, як потім притоптував їх і, повернувшись до нас, усміхався: "Гут… кіндер… гут". А коли німців повели у барак, ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв’язали його травою і поставили на грядці. Уранці, коли їх вивели на роботу, ми ще спали, але навіть крізь сон я чула, як скреготіли в розчині лопати, як стукали дужками відра, як надсадно бухикав Фрідріх і гиркав охоронець.

Місто давно не сердилося на німців, вдови жаліли їх і роздивлялися картки їхніх дружин та дітей, часом приносили щось із одягу — старий піджак або картуз, та ще варену картоплю, на що ті всміхалися, дякували, називаючи вдів "фрау".

У Фрідріха теж була фотокартка двох дівчаток у білих сукенках і білих черевичках, він не раз нам тикав ту дивовижу, чи забувши, що ми вже бачили, а чи хотів похизуватися, які в нього чепурні діти. І ми у відповідь цілу весну і ціле літо топтали і розкидали його грядку, його маленьку державку в нашому злиденному місті. Він до того бридко кашляв, до того був худий, гнилозубий і брудний, що ми не могли його не дражнити. Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок.

Під осінь німець уже не садив грядку, ходив, хитаючись, і харкав кров’ю. Охоронець замість "шнеляти" простягав йому цигарку і дозволяв лежати під стіною.

Фрідріх робив тільки прикраси зі шматочків цегли — сонця і квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху, так що самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і навіть сплакували.

Одного ранку його знайшли під стіною барака, де він стояв спиною до людей, понуривши голову.

— Бидлота, тобі що — немає нужника? — гиркнув охоронець і тут же осікся: від шиї до коробки сіріла мотузка.

Коли зняли його і взяли на руки, то здивувалися, що немає в ньому тіла. Його поховали за містом, укинувши в яму і навіть не насипавши горба.

Осінь видалася теплою, в кінці листопада ми перейшли в новий дім. Якось посеред грудня я сиділа на вікні і раптом побачила квітку. Пролітав перший сніжок, а вона цвіла собі під вікном. Була велика і кошлата, не квітка, а півсоняха. Я одяглася, вискочила на подвір’я, простягла руку, щоб зірвати, і відсіпнула. Поруч з нагідкою стояв зроблений з паличок і зв’язаний нами хрест…

Минуло півстоліття. За цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла і не всохла підлога. Якось син вирішив повісити на стіні поличку. Стіна не піддавалася дрилю, а потім дриль шурхнув у якийсь отвір. Коли вибили цеглину, вийняли з отвору рукавицю. В рукавиці лежала фотокартка двох дівчаток у білих сукенках. Дриль пошкодив їм черевички, але дівчатка дивилися на нас, мов живі, і запитували:
— Ви не знаєте, де наш тато?..

7 лет назад

Предмет: История, автор: Kreatiwe2007

После монгольского нашествия, после монгольского нашествия, результат:
1. Водило ли русское княжество в состав другого государства.
2. Условия которые давали возможность князю властвовать в своих землях.
3. Была ли необходима выплата дани другим государствам.
4. Повинности в пользу других государств ( перечислить)

7 лет назад