Іду вчора центром розпеченого кам'яного міста. Аж раптом зі скверу як обвіє мене лагідний польовий вітер! При самому тротуарі, у всій своїй сонячній красі підняв угору золоту голову один-однісінький соняшник!
- Де ти тут узявся? - сварю його, дурненького.
- Як де? Виріс!
- Та ж тут місто. Тобі тут шию будь-хто може скрутити.
- А хіба ми вибираємо, де рости? Навесні тут жінка продавала насіння і трохи розсипала. То птахи все видзьобали, а мене під камінчиком не знайшли, і так я знайшовся.
Назавтра йду стоїть мій соняшник, зеленіє, золотіє. І так на дупгі стало радісно!



План надо к этому тексту