Підготуйте повідомлення про людину нового часу
​

Ответ:

Термін "Новий час" такий же умовний, як і термін "Відродження". Вживаючи його, ми матимемо на увазі час зародження і утвердження нового суспільного устрою – буржуазного, який висуває і обґрунтовує нові цінності й засади людського буття у порівнянні з феодалізмом. Машинне виробництво, яке поступово витісняє ремесло, потребувало розвитку точних знань про закономірності природи. Внаслідок цього перед суспільством постала проблема розробки методів, шляхів і прийомів вивчення природи. На цій основі формуються у філософії XVII століття два протилежні напрямки: емпіризм та раціоналізм.

При­хиль­ни­ки ем­пі­риз­му (від грец. emperia – дос­від) вва­жа­ли єди­ним дже­ре­лом піз­нан­ня чут­тє­вий дос­від (да­ні ор­га­нів від­чут­тя лю­ди­ни), спра­вед­ли­во твер­ди­ли, що про­цес піз­нан­ня по­чи­на­єть­ся з від­чут­тів. Сво­є­рід­ною мо­ди­фі­ка­ці­єю ем­пі­риз­му ви­сту­пає сен­су­а­лізм (від лат. sensus – по­чут­тя). При­хиль­ни­ки сен­су­а­ліз­му праг­ну­ли ви­вес­ти весь зміст піз­нан­ня вже не прос­то з дос­ві­ду, а з ді­яль­нос­ті ор­га­нів від­чут­тя. З ХVІІ– ХVІІІ століть ем­пі­ризм та сен­су­а­лізм роз­ви­ва­ли Френ­сіс Бе­кон, То­мас Гоббс, Джон Локк, пред­став­ни­ки фран­цузь­ко­го ма­те­рі­а­ліз­му. Пос­лі­дов­не про­дов­жен­ня сен­су­а­ліз­му Джона Лок­ка при­ве­ло Джор­джа Бер­клі та Давіда Юма до суб’­єк­тив­но-іде­а­ліс­тич­них вис­нов­ків.

При­хиль­ни­ки ра­ці­о­на­ліз­му вва­жа­ли дже­ре­лом піз­нан­ня Ро­зум, ло­гіч­не мис­лен­ня, твер­ди­ли, що чут­тє­вий дос­від не мо­же за­без­пе­чи­ти дос­то­вір­ність і за­галь­не знан­ня. На про­ти­леж­ність се­ре­дньо­віч­ній схо­лас­ти­ці та ре­лі­гій­но­му дог­ма­тиз­му кла­сич­ний ра­ці­о­на­лізм (Р. Де­карт, Б. Спі­но­за, Г. Лей­бніц) ви­хо­див з ідеї при­род­но­го по­ряд­ку – не­об­ме­же­ної при­чин­ної пос­лі­дов­нос­ті, що про­ни­зує світ, тоб­то мав фор­му де­тер­мі­ніз­му. Ра­ці­о­на­лізм, що ствер­джу­вав виз­на­чаль­ну роль Ро­зу­му не тіль­ки в піз­нан­ні, а й у ді­яль­нос­ті лю­дей, став фі­ло­софсь­кою ос­но­вою іде­о­ло­гії Прос­віт­ниц­тва. По­зи­ція ра­ці­о­на­ліз­му, як і по­зи­ція ем­пі­риз­му (сен­су­а­ліз­му), була од­но­біч­ною, аб­со­лю­ти­зувала од­ну з піз­на­валь­них влас­ти­вос­тей лю­ди­ни, що вреш­ті-решт спри­я­ло ут­вер­джен­ню у фі­ло­со­фії ме­та­фі­зич­но­го, ме­ха­ніс­тич­но­го спо­со­бу мис­лен­ня.

Першим філософом Нового часу, засновником емпіризму вважається Френсіс Бекон (1561–1626). За політичними поглядами він був ідеологом буржуазії. Основні філософські ідеї Бекона викладено в таких працях: «Досліди або повчання моральні і політичні» (1597), «Новий органон (1620), «Про гідність і примноження наук» (1623) та «Нова Атлантида» (видана посмертно у 1627).

Ос­нов­ним твором Ф. Бекона є «Но­вий Ор­га­нон». То­ді ор­га­но­ном на­зи­ва­ли збір­ку трак­та­тів з ло­гі­ки Аріс­то­те­ля. По­нят­тя ор­га­нон (зна­ряд­дя, інс­тру­мент) приблизно рів­но­знач­не по­нят­тю ме­тод. То­му, на­зи­ва­ю­чи свій твір «Но­вий Орга­нон», Френ­сіс Бе­кон про­тис­тав­ляє свій ме­тод ме­то­ду Аріс­то­те­ля, роз­роб­ляє ін­дук­тив­ний ме­тод піз­нан­ня, об­ґрунтовує ос­нов­ні прин­ци­пи ем­пі­риз­му. Го­лов­ним зав­дан­ням фі­ло­со­фії Френ­сіс Бе­кон вва­жав фор­му­ван­ня ме­то­ду на­у­ки – піз­нан­ня при­ро­ди і ово­ло­дін­ня нею си­ла­ми усіх на­ук – під­ви­щен­ня вла­ди лю­ди­ни над при­ро­дою, тоб­то на­у­ка ма­ла ста­ти не са­мо­ціллю, а за­со­бом. У ві­до­мо­му афо­риз­мі «Знан­ня – це си­ла» са­ме і під­крес­лю­єть­ся прак­тич­на спря­мо­ва­ність на­у­ки. Але для то­го, щоб ово­ло­ді­ти при­ро­дою і пос­та­ви­ти її на служ­бу лю­ди­ни, не­об­хід­но прин­ци­по­во оно­ви­ти на­у­ко­ві ме­то­ди дос­лі­джен­ня. Бекон розрізняє два види дослідів: плодоносні та світлоносні. Плодоносними він називає досліди, мета яких – принесення безпосередньої користі людині, світлоносними називає ті, мета яких – пізнання законів, явищ і властивостей речей. Але ці знання повинні ґрунтуватися на фактах і від них іти до широких узагальнень. Такий метод має назву індуктивного

Объяснение:

Учись хорошо!