Небайдужість Тараса Шевченка до долі України, осмислення своєї недолі
як частки страждань уярмленого народу найточніше передано в рядку
А «Не вертаються три брати, // По світу блукають, // А три шляхи широ-
кії //Терном заростають»
Б «Думи мої, думи мої, // Ви мої єдині, // Не кидайте хоч ви мене //
При лихій годині»
в «Та неоднаково мені, // Як Україну злії люде // Присплять...»
г «В неволі виріс між чужими // І, неоплаканий своїми, // В неволі, плачучи,
умру»​