Предмет: Литература, автор: qwerty13qw

історія створення поеми Ілліади

Ответы

Автор ответа: shafranskaanna
1

Ответ:

Протягом тривалого часу вважалося, що Троянська війна й сама Троя — це вигадка. Цьому, зокрема, сприяло й те, що в Іліаді й Одіссеї є два світи — реальний та ірреальний (світ людей і світ богів). Лише завдяки розкопкам Генріха Шлімана було доведено, що Троя існувала. Після цього безліч дослідників почало шукати, що в «Іліаді» правда, а що — вигадка. Значного успіху в цьому вдалося досягти Майклу Вентрісу, який разом з Джоном Чедвіком дешифрував лінійне письмо Б.

Виділяють 9 основних археологічних шарів Трої. Зруйнування Трої, описане в «Іліаді», відбулося, на думку сучасних дослідників, приблизно 1260 року до н. е. ахейцями (тобто представниками Крито-мікенської цивілізації) і належить до періоду Трої-VII. Загалом Троянська війна не є унікальним явищем. Це частина загальної катастрофи бронзової доби, щодо причин якої є різні теорії. На той час Троя контролювала шлях з Причорномор'я в Середземномор'я, і тому не випадково стала мішенню. Згідно з сучасними дослідженнями, Троя була зруйнована неодноразово, і один або ж декілька військових походів (можливо, найбільший і найуспішніший), який закінчився спаленням Трої і ліг в основу героїчних оповідань, які міфологізувалися, були пов'язані одне з одним і зрештою стали основою для написання «Іліади».

Коли згадується Троянська війна, про яку йде мова в "Іліаді" і, на думку деяких літературознавців, в інших епічних поемах ("Кіпрії", "Ефіопіда", "Мала Іліада", "Загибель Іліона"), що не збереглися до нашого часу, то часто кажуть, ніби це була війна греків (еллінів) проти троянців. Насправді ж, це не так. В "Іліаді" елліни (греки) - це лише жителі Фтіотиди у Фессалії, Північній Греції, а їхня країна - Еллада (за назвою давнього міста) - це держава Пелея і Ахіллеса. Отже, у Троянській війні, з одного боку, виступали ахейці (ахеї, ахеяни), або панахеї, аргеї, данаї, а з іншого - троянці, або дардани, дарданії, дарданіони та велика кількість їхнії союзників - пелагси, фракійці, кікони, пеони, пафлагони, галізони, місійці, фрігійці, меони (лідійці), карійці, лікійці, тобто племена, що на час творення "Іліади" жили на північ від континентальної Греції та на північному заході й заході Малої Азії. В "Іліаді" ахейці й троянці розмовляють однією мовою (староахейським діалектом грецької мови) і шанують тих самих богів (тут яскравий анахронізм, бо в мікенську епоху шанували ще не всіх олімпійських богів).

Объяснение:

Интересные вопросы
Предмет: Русский язык, автор: ritatkacheva1
Геологу, вышедшему из леса, посёлок показался большим городом: глаза его за три месяца отвыкли от ярких огней, а ноги от асфальта и булыжника...
(2)Он остановился возле одноэтажного домика и прочитал слова над дверью, которые показались ему словами долгожданной телеграммы, написанной слегка фосфоресцирующими буквами на синей стеклянной табличке: «Почта, телеграф, телефон». (3)В этот поздний час маленькие полукруглые оконца почты были уже заставлены картонными щитками с категоричным словом «Закрыто», а телеграф и переговорный пункт, как всегда, бодрствовали. (4)Над столом с бугорками засохшего клея и чернильными кляксами, на котором днём писали письма, заклеивали конверты н бандероли, сейчас склонились люди, ожидавшие вызова телефонистки. '
(5)Иногда, подышав в микрофон и словно бы сочувственно вздохнув, телефонистка, вместо того чтобы назвать номер кабины и город, приглашала ожидавших к своему окошку. (6)Это означало, что где-то далеко-далеко, за тридевять земель, телефон звонит особыми долгими гудками понапрасну: там никто не снимает трубку, дорогой человек, которого здесь называли абонентом, не ждёт…
(7)Но геолог знал, что его звонка ждут с нетерпением. (8)Присев к столу, он, как и все другие, начал медленно редактировать текст много раз обдуманного разговора. (б)Худенькая девушка-телефонистка всё делала так деловито, по-взрослому, что нетрудно было догадаться: ещё совсем недавно она была школьницей. (10)Однако геолог, как и все ожидавшие вызова, благоговел перед этой девушкой: она могла сокращать расстояния, прекращать разлуки, соединять человеческие сердца…
(11)И вдруг она серьёзным, деловитым голосом назвала фамилию геолога. (12)Он бросился к кабинам, но ни в одной из них не вспыхнул свет, как это случалось всякий раз, когда на проводе был другой город.
(13)И тогда он понял (именно понял, а не расслышал), что телефонистка приглашала его к своему окошку.
— (14)Ваш абонент не отвечает, — сказала она.
— (15)Этого не может быть!..— возразил он. — (16)У меня сегодня день рождения, и мы договорились...
(17)Телефонистка, твёрдо решив, что такой праздник не может быть омрачён, сразу засуетилась, вызвала по телефону «старшую».
— (18)Тут у товарища день рождения, не может быть, чтобы не отвечали, проверьте, пожалуйста, там должны ответить!
(19)А потом она вдруг совсем неожиданно сказала:
— А я вас уже видела... (20)Много раз! (21)Вы в соседнем окошке письма до востребования получаете.
(22)Она не утешала: он действительно получал письма до востребования в соседнем окошке.
— (23)Я давно уже не заходил за письмами, — сказал он, — мы были в тайге— далеко.
— (24)Не заходили?! — почему-то радостно воскликнула она.
(25)Девушка шустро вскочила со своего стула, отыскала какие-то ключи и побежала к соседнему окошку. (26)Там она, чутко прислушиваясь, не верещит ли, не вызывает ли её оставшаяся на столе трубка, отперла невысокий шкафчик, достала длинный ящик, в котором письма лежали, как карточки в библиотечной картотеке, и стала быстро-быстро перебирать их, поглядывая то и дело на переговорный талон, где была написана фамилия геолога.
— (27)Есть! — торжествующе воскликнула она.
(28)Она протянула геологу телеграмму. (29)Он распечатал и прочёл: «Срочно посылают командировку Березники поздравляю днём рождения целую люблю».
(30)Жена тоже была геологом и тоже часто уезжала из дома. (31)Как же он не подумал об этом? (32)А эта девчушка, отгороженная от него стеклом, ничего не зная, обо всём догадалась— (33)Он нагнулся и заглянул в окошко, чтобы поблагодарить её.
(34)Но она уже была далеко.
— (З5)Красноярск! (36)Иванов! (37)Третья кабина! — В возвещала она в микрофон.
(38)Взглянув на геолога, телефонистка удивлённо пожала плечами: за что же благодарить?
(39)И правда, что она такого особенного сделала? (40)Она просто вернула человеку покой и радость, рассеяла сомнения.

не могу понять проблему текста?
Предмет: Беларуская мова, автор: Аноним