Чи згодні ви із твердженням, що більшовицька влада була встановлена шляхом жорстокого насильства?

Ответ:

Відомий учасник тих подій Роман Дашкевич – ветеран визвольної боротьби, командувач артилерії Січових стрільців – у своїй праці «Артилерія Січових стрільців у боротьбі за Золоті київські ворота» залишив надзвичайно влучну характеристику тих подій.

«Якби не було Директорії, все одно в Україні спалахнув би повстанський рух. Все одно гетьманський режим був би повалений. Але селянська маса все одно знайшла б собі якогось провідника у вигляді більшовиків, анархістів, Махна чи ще когось. А ось Директорія і повстання під жовто-блакитним прапором по суті продовжувала традицію української державності. Вона перехопила ініціативу в більшовиків, адже ненависть до гетьманського режиму була дуже сильна», – писав Роман Дашкевич.

– Але, судячи з усього, більшовики не змирилися з перехопленням ініціативи і на межі 1918-1919 років почали наступати на Україну. Наскільки відомо, вони попервах наступали дуже малими силами. Причому офіційне керівництво у Москві запевняло, що вони тут ні до чого – що це непідконтрольні їм місцеві елементи чинять непідконтрольні дії. Як так вийшло, що такі незначні більшовицькі сили змогли перемогти взимку 1919 року і за короткий час захопити все Лівобережжя?

– У Москві знали про настрої в Україні під час гетьманського режиму і після закінчення Першої світової почали готуватися до просування своїх військ в Україну. Вони розраховували на швидкий успіх, тому що всі розуміли, що українські селяни не підтримували гетьманат Скоропадського. Але Москва була заскочена зненацька успішним повстанням Директорії – повстанням Петлюри, як вони казали. Троцький писав, що це виставило Петлюру й інших українських діячів лідерами, героями повстання. І на якусь мить виглядало так, що оці нечисленні більшовицькі військові формування не можуть розраховувати на успіх.

Звичайно, тут не можна говорити, що більшовицька інтервенція могла б не відбутись – вона б усе одно відбулась. Але все-таки доля подарувала Директорії певну паузу. Інша річ, як вони могли нею скористатись, адже в цей час, наприкінці 1918 року, відхід німців викликав серйозні зміни на півдні Росії також. У цей час якраз відбувалася громадянська війна в Росії і серйозною загрозою для більшовиків був донський отаман Краснов. Взагалі, більшовицький режим був оточений – Колчак на Сході, Краснов на Півдні… Збройні сили більшовиків на той момент були явно недостатніми. Ленін і його найближчі соратники боялися вступати в конфлікт в Україні, поки вони не змогли дати відсіч своїм противникам у Росії. І тому навіть виник конфлікт із українськими більшовиками. Українські більшовики переконували, що вони справляться, а московське керівництво намагалося їх стримати. І тільки тоді, коли перший наступ радянських частин углиб України показав, наскільки слабка Директорія, тоді було дане зелене світло на вторгнення. У постанові про відкриття українського фронту чітко сказано: з огляду на надзвичайну політичну слабкість Директорії, радянський уряд розпочинає бойові дії.

Объяснение: