Чи справді Павлусь був щасливою людиною? (за оповіданням О.Стороженка "Скарб")​

Ответ:

За оповіданням "Скарб" О. Стороженка на мою думку Павлусь не був щасливою людиною. Так якщо подивитись на його життя збоку інших людей які тяжко працюють, недосипають, постійно мало грошей то можна сказати що Павлусь був щасливою людиною. Але насправді щастя і заключається в праці, в близьких людях, в відпочинку.

Життя нам дається один раз, і те як ми розпоряджатимемось ним залежить від нас. Праця і відпочинок вони взаємозв'язані і окремо існувати не можуть. Тому що відпочинок без роботи втрачає свою цінність, так само як робота без відпочинку. Праця є корисною, вона не дозволяє нам лінуватись, дає енергію і гарний настрій а також спілкування з новими людьми.

Повертаючись до думки про Павлуся, хочу зазначити, що надмірна опіка матері призвела до того що Павлусь став ледачим, недружелюбним і примхливим. Якщо б матір в міру віку сина піклувалась про нього, тоді б Павлусь випробував на собі щастя від праці, відпочинку, дорослішання та створення своєї сім'ї. Однак оповідання закінчується тим що хоч у Павлуся з'явилась дружина і діти, але сам він своє життя проспав і не пізнав справжньої радості в щоденних обов'язках та допомозі іншим.

Думаю для кожної людини залежно від її віку слово щастя має своє значення. Для немовляти це бути нагодованим і чистеньким, для підлітків це свобода і незалежність, для дорослої людини це професійні досягнення або стати батьками для маленької дитини. А для мене щастя це коли на душі спокійно, всі рідні живі і здорові, я маю де жити та що їсти. Щастя - це коли ти любиш і коли тебе люблять.