Стислий переказ " У степу" за Логвином:
Біля струмка козака Микола спішився и зсадовив малого на землю. Коня завіви у затінок, розсідлав. Самопал обережно притулив до дерева.
Микола розпакував речі. У торбинці лишилося ще трохи борошна, пшоно, кілька шматочків сала, міль та десяток сушених рибин.
Мідним казанком чоловік зачерпнув зі струмка крижаної води. Тоді всипав кілька жмень пшеничного борошна, посолив і почав вимішувати тісто. Коли тісто стало таке круте, що вже не липло до рук, Микола насипав у казанок ще борошна і заходився перетирати тісто з борошном грушевою ложкою, аж поки буханець тіста не перетворився на дрібненькі кульки. Їх Микола обережно зсипав у неглибоку дерев'яну миску.
Хлопчик тим часом напоїв коня Буланка й насипав йому вівса. Потім заступом викопав ямку,по боках поклав два шматки вивернутого дерну, а на них, як на цеглину, примостив поданий Миколою казанок, наповнений набраною зі струмка водою.
Козак сам заклав у ямку паливо, брязнув важким кресалом. І ось казанок облизують прозорі язики полум'я.
Коли завирував окріп, Микола всипав у казанок усю гору борошняних кульок. Ось випірнула з каламутного варива одна, друга, потім ще кілька закружляли по колу. Нарешті всі борошняні горошини піднялися нагору.
Микола зняв казанок з вогню, повичерпував варене тісто й наклав його у дерев'яну миску. Удвох із малим вони прочитали "Отче наш" і взялися розкошувати гарячою затіркою. Ще й по рибині з'їли.
Тільки козак зібрався загадати малому роботу, як побачив, що той уже спить на м'якій траві. Чоловік усе сам помив у струмкові й заховав у торби. Засипав піском вогнище, яке ще тліло. Осідлав Буланка, повантажив торби, припасував до сідла самопал.
У глибині долини козак побачив ніби кілька макових зернят. Алет зернята рухались!
Микола всадив сонного хлопчика в сідло і повів коня до найближчого пагорба. Крапки-вершники на мить застигли, а тоді почали невблаганно наближатися.
Козак знайшов густий кущ, один із товстих пагонів притис якомога нижче й жмаком трави прикрутив його верхівкудо сусіднього куща. До гілки ж приладнав стрілу.
Зладнавши такий "самостріл", Микола відвів від кущів коня. Невдовзі за його спиною наче дитина в долоні ляснула. То в когось із переслідувачів влучила Миколина стріла.
- Ваше, воріженьки щастя, що малий зі мною!
Чоловік легко злетів у сідло, малого ж пересадив наперед. Буганко чимдуж погнав до найближчого лісу.