Диктант літературний Лілея

Ответ:Провина несказанна,

Що пані вбила пана,

Похоронила в гаї,

Де струмінь протікає,

Лілеї засівала

I, сіючи, співала:

"Ростіть, квітки, високо,

Як пан лежить глибоко;

Як пан лежить глибоко,

Так ви ростіть високо".

Уся в невинній крові,

Біжить вона в діброві,

По горах, по долинах

I по стежках звіриних,

Темніє, вітер виє,

Навколо все хмурніє,

Ворона часом кряче,

Та пугач ніби плаче.

Біжить у яр, на кладку,

Де клен шумить та бук,

В пустельникову хатку

Стук-стук, стук-стук!

"Хто там?" — старий питає,

Присвічує.— Біда!

То пані заглядає,

Скривавлена й бліда.

"Ха-ха!" — лунає бором,

Уста — страшний синець.

Сміється диким зором:

"Ха-ха! Мій муж — мертвець!"

"Отямся, бог з тобою!

Чи то шляхів нема,

Що темною порою

У лісі ти сама?"

"Мій замок там, за ставом,

Де стелиться туман.

Мій муж із Болеславом

Пішов на київлян.

За роком рік минає,

Вже б час йому вернуть!

Між молоддю сама я,

Слизька чесноти путь.

Я зрадила... О горе!

До грішної жони

Король такий суворий!..

Вернувся муж з війни.

Ха-ха! Не знайде сліду!

Дивіться також

Адам Міцкевич — Пілігрим

Адам Міцкевич — Залицяння

Адам Міцкевич — Олександрові Ходзьку

Ще 41 твір →

"Лілеї" (скорочено)

Біографія Адама Міцкевича

Ось ніж, ось тепла кров...

Вже він не встане знов!

Я все сказала, діду.

Чи змию чорну пляму

В молитві я святій,

Чи йти в пекельну браму,

Відрікшися надій?

Стерплю я кару люту,

Аби лише забуто

Жахливий злочин мій!"

"Ти не боїшся знати,

Що учинила гріх?

Боїшся лиш одплати,

Боїшся мук тяжких?

Іди ж собі додому,

Я не скажу нікому;

На те вже воля божа:

Твій злочин знав один,

Лілея й дика рожа

Квітча його загин..."

Зраділа, в пізню пору

Вертає пані з бору,

Біжить вночі додому,

Ані слівця нікому.

А діти біля брами:

"Мамусю, мамцю, мамо!

Де тато? В нас же свято!"

"Небіжчик? Що? Ваш тато?"

Не знає, що й казати...

"Його чекати? Звідки?

Ага — він прийде, дітки!"

Чекають діти ранок,

I вечір, і світанок;

Так тижні проминули,

I все малі забули.

А їй забути важко,

З думок не сходить гріх,

На серці нудно, тяжко,

В очах журба, не сміх,

I сон не криє зору,

Щоночі лине вість:

Хтось грюкає знадвору.

В світлицю входить гість,

"Мене чекали в свято?

Це я, ваш, дітки, тато",

Заснути пані важко —

З думок не сходить гріх,

На серці нудно, тяжко,

В очах журба, не сміх.

"Ганнусю, глянь з порога!

Дубовий міст гуде,

Курить в пилу дорога —

Хтось їде а чи йде?

Біжи на шлях мерщій,

Объяснение: