Предмет: Английский язык, автор: 58rhrzc92c

Помогите пожалуйста

Приложения:

Ответы

Автор ответа: igaponov761

Відповідь:

второе street третее All четвертое special clothes пятое to win шестое on Youtube

Пояснення:

igaponov761: зделай пожалуйста ответ лутшим пожалуйста

Автор ответа: Snopyr

Відповідь:

2.in the street

3.some

4.special clothes

5.to win

6.on YouTube

Пояснення:

Предыдущий вопрос

Следующий вопрос

Интересные вопросы

Предмет: Экономика, автор: angelinaserbak2

Визначте вартість страхового поліса зі страхування медичних витрат для групи студентів, які виїжджають у європейську країну якщо: 1) Чисельність групи : 23 чол 2) Страхова сума – 25000грн. на кожного 3) термін перебування за кордоном – 19 діб 4) страховий тариф : на 7 діб – 1,1 грн., на 15 діб – 1,0 грн., на 30 діб – 0,95 грн. з однієї особи 5) знижка на чисельність групи до 10 чол. – 5%, до 20 чол. – 10%, до 30 чол. – 15%

1 год назад

Предмет: Українська мова, автор: wwlxn158

11. Які з поданих іменників спільного роду?
Зайда. 2. Завідувач. 3. Завкафедри. 4. Староста. 5. Старшина. 6. Аташе. 7. Вовчище. 8. Вовченятко. 9.
Сибiр. 10. Архітектор.
12. Постановити маренники у форму кличного вiдмiнка: козак, Лука, Катруся, жнець, межа

1 год назад

Предмет: Українська мова, автор: mariaredkina2009

Допоможіть будь ласка!!до уривку творча "на хуторі" Степана василенка треба скласти план а потім стисло переказати з елементами опису і у художньому стилі.
Заходила ніч.
Німіє степ і тьмариться.
Поспішаючи, кудись ховаються останні шуми й гуки довгої літньої днини. Не погасло ще на заході, як кров, червоне зарево, а вже над ним у темряві далекого неба зажевріла, немов жарина в попелі, вечірня зоря. А місяць, що перше висів серед ясного неба сірою, малопомітною плямою, під темним крилом ночі зразу ожив і засвітився білим чарівним огнем.
Ринуло з неба ціле море тихого світла, усе на землі потопляючи. Над степом промайнув легенькою тінню незрячий сон.
Ніч зайшла.
Маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закинутий у степу хуторець.
Синіють у промінні хатки. У яр потяглися довгі тіні.
Тихо в хуторі, мов у скам’янілому царстві із давньої казки.
Серпи, коси, вози, збруя — усе мертво лежить коло хат, немов ті цяцьки, що перед сном порозкидали малі діти. По дворах манячать стіжки свіжої пашні, мало не поруч з хатами тягнуться ниви з блискучою стернею.
На нивах, як те військо побите, темніють не зношені снопи, стелються довгими рядами не загребені покоси і, збившись стеблинами в густу лаву, подекуди стоять самотою клапті недокошеної пшениці.
А над усім густо стелеться дух свіжого степового сіна.
Розкошами, красою віє над степом...
У яру тихо й сумно. Світить над ним місяць. Уздовж його розтягнулися довгою стрічкою кучеряві верби. З-під верб одірвались і попливли проти місяця понад зрошеною травою марища — тіні. Запирскало щось... Воли. За волами виринула й стала в яру волохата постать.
На голові в неї наверчене жмутом якесь ганчір’я, довга свита підперезана білою ганчіркою, на ногах великі мужичі чоботи, а в руках — батіг. З купи ганчірок визирає мармурове дівоче личко з дуже великими пречудними очима. Дівчина притулилася плечем до стовбура й закинула голову проти місяця. Очі в неї склепилися, руки опустились, як у сонної. Стоїть і осміхається.
Затремтіло зразу сонне повітря, і зграї срібних звуків, плутаючись і виграваючи, полетіли яром і далеко кругом заснували степ.
Потім із моря звуків вирізалися дзвінкі, мов із срібла викувані, слова пісні:
Яром, яром, пшениченька ланом,
Горою овес.

Не по правді, молодий козаче,
Зо мною живеш...
Слова всі до одного оддалися голосною луною: ні одне не сховалося. Дівчина замовкла і схилила голову. Стало знов тихо. Тільки десь далеко, тремтячи в повітрі, завмирали останні одголоси пісні.
Верби стоять непорушно. Крізь їх віти де-не-де визирають далекі зорі. Дівчина звела великі очі й довго вдивлялася ними в сріблясту далечінь. Здіймала руки, щось шепотіла сама собі, кивала гірко головою. Знову зворухнулося повітря, і срібні звуки розбудили степ. Дівчина заплющила очі, марить і співає.
І ввижається бідній дівчині в старих лахміттях, що не наймичка вона, не сирота... Вона дочка багатого батька. У неї шовком шиті сорочки, дорогії килими, дукачі срібні... Та не милі їй вони, бо не хоче її любити козак молодий. А той козак — такий хлопець, яких уже немає тепер: він у пишному вбранні, що сяє, як сонце. Під ним грає кінь вороний, а в того коня горять на ногах
золоті підкови, срібні
виблискують стремена.
Сидить козак на коні
перед нею, хороший і
вільний, як вітер
степовий, а вона стоїть
перед ним засмучена та
стиха докоряє йому, що не
по правді він з нею
живе...
Тужить, розливається
голос дівчини, і лунає-розлягається по сонному степу живе оповідання про дівчину та зрадливого козака

1 год назад

Предмет: Химия, автор: fish812

пожалуйста срочно напишите вывод.

что будет если смешать колу с активированным углем,
на фото то что получилось

7 лет назад

Предмет: Обществознание, автор: lebedevavarvara683

Помогите пожалуйста ❤✌

7 лет назад