1. Які зміни відбулися в економіці Великої Британії після закінчення Першої світової війни?
2. Назвіть провідні політичні партії Великої Британії в 1920-1930-ті роки. 3. Визначте основні положення передвиборної програми лейбористів перед виборами 1924 р.
4. Які реформи провів уряд Д. Ллойд Джорджа?
5. Поясніть значення понять: локаут, стерлінговий блок, Британська Співдружність Націй.​

Объяснение:

Фінансові потреби покривалися за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик. Це призвело до величезного зростання державного боргу. З кредитора американських банкірів Велика Британія перетворилася на їхнього боржника.

ході війни порушилися традиційні зовнішні зв’язки країни. Велика Британія не зуміла зберегти свої економічні позиції на Сході (особливо в Китаї) і Латинській Америці, де її витисняли американський і японський капітали. Величезних збитків Британія зазнала в Росії через борги царського і Тимчасового урядів. Це було однією з причин того, що Велика Британія була головним ініціатором інтервенції проти радянської Росії.

На Паризькій мирній конференції Велика Британія домоглася для себе сприятливих рішень, їй дісталася левова частка колоніальних володінь Німеччини і Османської імперії. Після Паризької конференції загострилися суперечності між Великою Британією, з одного боку, і Францією та США — з іншого

Наприкінці 1918 р. у країні було сформовано коаліційний уряд консерваторів, лібералів і лейбористів на чолі з лідером реформістського крила лібералів Д. Ллойд Джорджем.

Держава продовжувала контролювати економіку. У 1921 р. уряд прийняв рішення про часткове відновлення контролю над залізницями.

Ще одним важливим кроком уряду щодо регулювання економіки було ухвалення в 1919 р. закону про відмову від золотого стандарту фунта стерлінга , який перетворив державу в єдиного контролера випуску паперових грошей.2) У сільському господарстві було взято курс на виробництво власних продуктів харчування і сировини. У 1920 р. ухвалили спеціальний закон, який гарантував фермерам ціни на пшеницю й овес не нижчі від собівартості.На початку 1918 р. у країні здійснили чергову виборчу реформу. Виборчі права одержали жінки віком понад 30 років. Чоловіки, що досягли 21 року, ставали виборцями, якщо вони мали постійне місце проживання і задовольняли умови майнового цензу.Соціальні функції держави розширювалися. Уряд брав участь у реалізації програм допомоги безробітним, житлового будівництва, у тому числі і для малозабезпечених британців, розвитку системи освіти. Так, у 1918 р. було ухвалено закон про реформу народної освіти, згідно з яким упроваджувалось обов’язкове навчання дітей до 14-річного віку, а загальна початкова освіта була безплатною.Уряду вдалося вирішити і найбільш наболіле питання в зовнішній політиці щодо Ірландії — найстарішої колонії Великої Британії. 6 грудня 1921 р. британський уряд і представники нижньої палати ірландського парламенту підписали британо-ірландський договір про надання незалежності південній частині Ірландії, що одержала назву «Ірландська вільна держава».

Шість графств на півночі острова, переважно із протестантським населенням, залишились у складі Великої Британії. Після цього Велика Британія одержала офіційну назву — «Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії».

Післявоєнні економічні труднощі звели нанівець зусилля уряду Д. Ллойд Джорджа. У жовтні 1922 р. глава кабінету подав у відставку.

3. ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА У 1922-1923 рр.