«Маленька книжка про любов» Скласти сюжетний ланцюжок подій у творі

Ответ:

Ульф Старк. Маленька книжка про любов / переклад зі швед. Галини Кирпи. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.

Ульф Старк не любить простих книжок. У текстах мають бути почуття, які ми знаємо в житті, радісні чи сумні. Мають бути роздуми, тривоги, страх і невпевненість, але також надія на краще, віра в майбутнє. Про це письменник говорив у різних інтерв’ю, і про це він говорить своїми текстами. «Маленька книжка про любов» — історія про дуже серйозні речі: війну, тугу за батьком, нужду і несправедливість, і про не менш серйозне перше кохання.

Історія розгортається напередодні Різдва в часи Другої світової війни. Головний герой Фред (йому близько десяти років) закоханий в однокласницю й незграбно і, здається, безуспішно, намагається завоювати її прихильність. Хлопчик зізнається у своїх почуттях татові, а точніше його святковому костюмові, бо самого тата забрали до війська.

Батько заохочує сина бути сміливим і жертовним. І Фред робить сміливий вчинок, та оскільки цей вчинок також і бешкетний, то хлопець отримує догану за погану поведінку в школі. Фред виконує і другу татову пораду: вчиться бути жертовним — віддає коханій шоколадку, яку так мріяв з’їсти на Святвечір. Є в цій книжці й бійка, і любовні листи, і прогулянки з другом, і підтримка дорослих. Є в ній, зрештою, і щасливий кінець.

До теми. Купити книгу «Маленька книжка про любов»

Грандіозним тлом, на якому розгортається історія, є війна. Ульф Старк, письменник країни, яка ніколи не брала участі у воєнних діях, не випадково звернувся до теми Другої світової війни через 70 років після її завершення (у Швеції книжка вийшла 2015 року). В одному з інтерв’ю Старк наголосив, що його тривожить ситуація, коли через медіа війни й катастрофи підступають до дітей дуже близько, але позбавляються емоційного переживання. Він згадував також, що прагне допомогти шведським дітям зрозуміти дітей-біженців із Сирії, яких багато нині в його країні, і які на власному досвіді пізнали, що таке війна.

У книжці не раз вустами кількох героїв прямо сказано: війна — це зло. Фредова мама, не ховаючись перед сином, для опису війни використовує лайливі слова, і впевнено каже, що якщо йдеться про таке лихо, то лайку вживати можна. Описано, як важко живеться людям під час війни: їм не вистачає їжі, не вистачає тепла в оселях, а найбільше не вистачає найрідніших, які пішли до війська. Війна загрожує поглинути свято Різдва: у людей не виходить накрити урочистий стіл і зібрати за ним усю родину.

Але всі — усі до одного — герої книжки протистоять цій війні. Фредів тато, який захищає кордон і зрештою вириває Різдво із «зубів» війни. Мама, яка готується принести у світ нове життя. Вчителька, яка не лає за бешкети, а навпаки, пишається сміливістю хлопчаків. Пані, схожа на фею, яка дарує клаптики миру: шоколадку й парфуми. Продавець ялинок, який ділиться прибутком зі злиденною родиною. І, звісно, Фред, чиє ім’я означає «мир». Він весь час порушує правила, ба навіть влаштовує бійки, але його енергія не руйнівна, а творча. Просто вона ще незграбна, тому коли він хоче допомогти дівчині — ненароком ображає її, коли хоче висміяти «того ідіота, що затіяв війну» — отримує від директора догану, а коли рветься захистити кохану — йому розбивають носа.

І все ж Фред перемагає: і свій страх, і нерозуміння дівчини, і навіть Гітлера, коли перетворює його на вусатого скелета (таким він і залишиться в пам’яті всіх школярів, хай би як лютував директор!). Фред перемагає війну тим, що закохується, і тим, що продовжує бути дитиною наперекір обставинам.

Попри воєнне тло, книжка аж ніяк не трагічна. Вона сповнена гумору й віри в людей.