Есе що мені сподобалось а що ні в образі Федька халамидника

"Федько-халамидник" — один з найвідоміших творів Володимира Винниченка. В ньому розповідається про пригоди юного хлопчика, вламне кажучи, Федька. Розповідається про відносини однолітків та відносини дітей з дорослими. Федько, головний герой повісті, на мою думку є "живим" персонажем, тобто він гарно написаний автором: хлопчина має хороші та погані сторони своєї особливості. Автор демонструє нам його як справжнього хлопчину, зі своїми вадами, проблемами; саме це приваблює мене в цьому персонажі.

В образі головного героя мені неймовірно сподобадась його власна філософія: він міг битися, шкодити кому-завгодно, ображати; та він ніколи не брехав. Він, хоч і був молодим хлопчиною, та все ж вбачав в правді істину, і цією істиною він жив. Чесно кажучи, мене вражає це а ньому, адже одиниці людей взагалі, і дорослих, і малих, відноситься так до правди і використовують лише її. Саме це мене вражало в Федькові. Поєднання безладдя, хаосу, і щирої правди в один час.

Мені не сподобалося відношення Федька до Толі; чесно кажучи, мене навіть засмутило і ледь не доведл до сліз те, що наш Халамидник заради нього пішов проти самого себе, своєї філософії, свого ж способу життя, і збрехав. Чесно кажучи, я не можу до кінця зрозуміти його мотиви: можливо, я б теж вчинив(ла) б так, як би була на його місці та як би дружив(ла) з Толею так, як дружив Федько. Та все ж, дивлячись зі сторони, мені не подобається цей вчинок, яким би правильним він не здавався деяким людям.

В цілому, Федько-Халамидник — неоднозначний, та в той же час глибокий персонаж.