Предмет: Қазақ тiлi, автор: sofiaermakova0511

СҰРАҚТАРҒА ЖАУАП БЕР. 1. Қазақша қандай жұлдыздар атауларын білесің? 2. Қазіргі кезде аспанда неше шоқжұлдыз бар? 3. Шокжулдыздарды кімдер, қайда зерттейді?​

Приложения:

Ответы

Автор ответа: abzalabaev017
1

1.Жеті қарақшы жұлдызы, темір қазық жұлдызы, үркер шоқ жұлдызы, құс жолы жұлдызы, шолпан жұлдызы және т.б..

2.Қазіргі кезде 88 шоқ жұлдызы бар.

3.Шоқ жұлдыздарды Ғалымдар зерттейді, Ғалымдар жұлдыздарды дүниежүзіндегі үлкен обсерваториялар мен астрономиялық орталарда зерттейді.

Интересные вопросы
Предмет: Математика, автор: sapunik1112011
Предмет: Українська мова, автор: MargAnyakkaunttopchi
СРОЧНО, 100 БАЛОВ!!!


Прочитайте мовчки текст. Складіть невеликий діалог між оповідачем та іншим героєм оповідання, можливий у кожній із чотирьох ситуацій спілкування.

БАТЬКОВА РУКА

Була ніч, темна й сльотава. Ми з батьком верталися від його брата, мого дядька, вузенькою вуличкою, тісним прогоном. Стріпував криль- ми якийсь птах на гіллі й щось шемріло в лопухах попідтинню. Бать- ко насвистував попереду, а я підтюпцем біг іззаду, і серце моє тріпотіло в чобітках. І раптом - чого найбільше боявся - щось мене схопило за руку, за плечі, зірвало шапку з голови. Я крикнув у морок, обмираючи тілом і духом. Батько вернувся і визволив мене з лабет на- пасника. «Не бійся, це корч, — мовив сміючись. - Всього-на-всього корч шипшини. Бабуня запарює її на чай». І поклав руку на плече, і вона гріла мене й захищала решту дороги.

А це вже було на Тисі. Батько рибалив, а я бігав босоніж бережком. І тут побачив змію, що вилізла з води погрітися. Дивилася на мене холодними жадібними очима. Я побіг, а вона за мною. І вчув, як щось пронизливо вжалило в п'яту. Скрикнув і заточився на гарячу траву... Потім наді мною схилився батько. Він дістав гострий рибальський га- чок і торкнувся болючої ранки. «Не бійся, це колючка. Всього-на- всього тернина всохлого будяка». І сказав, що змія мудріша за людину, і ніколи нас даремно не зачепить.

... А коли я лежав у гарячці, без руху й голосу, і лікар винувато від- водив погляд від благальних материних очей, батько сидів поряд і тихо шептав: «Не бійся, це лише вірус. Всього-на-всього маленький капосний вірус. А ти вже достатньо великий і сильний, щоб побороти його». І спасенна прохолода руки торкалася мого розпаленого чола. А на десять років дістав від нього подарунок — велосипед «Орлятко».

Пів зарплати віддав, зітхала мати. І я, окрилений, пустився на ньому

в долину з гори. Зупинив наш лет придорожній пень. Обдерті коліна та

лікті, розквашений ніс. На передньому колесі — «вісімка». Я тремтів

не стільки від болю, як від очікування покари. А батько приніс інстру-

мент і заходився ворожити над колесом. Вигинав, випрямляв, а поде-

куди міняв дротики. І заспокійливо приказував: «Не бійся, це лише

спиці. Всього-на-всього спиці. Тільки нічого не кажи мамі».

... Спливли роки, багато часу минуло, але й досі буває, що в пітьмі снів ти шукаєш батькову руку. Женешся за чимось, ідеш, бредеш - і щось тебе стримує, гальмує, тягне назад, плутає ноги, завдає ран у дорозі, тілесного і душевного болю, і хтось встромляє палиці в колеса підступами, заздрощами, інтригами, домислами...

І тоді ти кажеш собі словами батька: «Не бійся...» І колесо життя крутиться далі... (За М. Дочинцем).
Предмет: Физика, автор: Аноним