Предмет: Українська література, автор: Аноним

напишіть характеристику улюбленого героя риси його вдачі аргументуйте свою думку. Всеволод нестайко "тореадори з Васюківки"​

Ответы

Автор ответа: lalyou392
2

Відповідь:

Мій улюблений герой з твору Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки" - Іванко Круль. Він має кілька важливих рис характеру, які роблять його цікавим і приємним персонажем.

По-перше, Іванко дуже допитливий та цікавиться світом. Він завжди готовий дізнатися щось нове та навчитися чомусь цікавому. Це допомагає йому розвиватися та знаходити вихід із складних ситуацій.

По-друге, Іванко є відважним та сміливим хлопчиком. Він не боїться брати на себе відповідальність та ризикувати, щоб допомогти своїм друзям та рідному селу. Водночас, він дуже обережний та розумний, тому вміє правильно визначати межі своєї відваги та здібностей.

По-третє, Іванко є дуже принциповою та справедливою людиною. Він завжди готовий відстоювати свої переконання та ідеали, не зважаючи на труднощі та перешкоди. Водночас, він дуже доброзичливий та турботливий до оточуючих, готовий допомогти будь-який час.

висновок Іванко Круль є героєм з сильним характером та позитивними рисами вдачі. Він викликає в мені почуття поваги та прихильності за його здібності, мужність, принциповість та доброту.

Пояснення:


suvodatapolinariya20: дякую
suvodatapolinariya20: ось держи нагородк
Интересные вопросы
Предмет: Українська мова, автор: fishgrow
ДАЮ 79 БАЛЛО СРОЧНО!!!!!!!

Складіть складний план до тексту (із підпунктами).

Півосені, зиму й піввесни на радіо «Вежа», що в Івано-Франків- ську, існувала програма «Щоденник. Щоденником й можна було назвати лише тому, що програма виходила щодня, крiм суботи й неділі. Придумувати трихвилинну оповідь доводилося постійно. Коли укладалася книжка, я мав можливість цілковито пере- інакшити її, дописавши щось таке, про що не говорив, але хотів би сказати. Про те, як... Але про це буде вже iнша книжка. Ця за- лишиться відкритою випадковою, недовершеною, готовою прийняти щось інше. Адже зроблена вона лише для того, щоб на кожну прочитану історію кожному хотілося б відповісти якоюсь своєю, нічим не гіршою... Ось один із весняних записів. Місык мешканці звикли оцінювати погоду й рiзнi природні явища лише з огляду на їхні зручності та вигоди. Селяни, землероби, садівники, лісівники й пасічники думають не про себе, а про звірів, комах, дерева, бруньки, пагони, цибульки, зерна, квіти, листя, плоди, ягоди й коріння, якими вони опікуються. Зрештою, опікуються тільки для того, щоб з їсти самим або віддати тим, хто живе в містах, і погоду оцінюють лише з огля- ду на власні вигоди. У цьому звуженні світогляду причина найбільших нещасть людства. Але так с споконвіків, і виявляється, що ті поодинокі люди, які чують спів трави, просто не можуть і вже ніколи не зможуть переконати зважати на нього тих, хто цього співу не чує. Позавчорашній сніг сприймався по-різному: як неприсмність, вибрик, жарт, радість, ускладнення, перешкола, безсенсовість, абсурд, фрагмент, який нічого, урешті, не значить і, крім кількох відкладених рейсів, нічого не змішое. Усе одно вже весна, і цей короткочасний сніговий бунт угамується через кілька днів. Сніг випав позавчора, а через кілька днів, тобто сьогодні, по ньому залишилися тільки сліди. Здається, він справді нічого не змінив. Однак таке твердження правильне DILIG 1 системі координат людської антропоцентричної логіки. Насправді два дні снігу врятували ціле плем'я, цiле військо Божих істот, Цей маленький мужній і прекрасний народ уже знемагав від людської навали. Щодня його найкращих чоловіків, найвролливіших жінок із ненародженими дітьми, його найбільших мудрец в убивали подські руки, а тіла вивозили до міста й там на площах виставляли на по- вільне тління. Люли руйшували їхні оселі, випорпували із землі їхні скарби, міняючи на гроші для дешевих розваг, День спігопаду й кілька днів укритої снігом землі дали можливіСТЬ ЦЬОМУ народові пере- почити. За короткий час, відпущений до нового наступу людей, лісові племена крокусів, під- сніжників і пролісків устигли вже багато. Одні з них скинули в грунт запліднене насіння, інші відмерли, урятувавши цим самим підземну багаторічну цибульку від знищення, а переважна більшість просто перестала бути привабливою ії через це позбулася незахищеності. Тож дводенний сніг наприкінці березня не був марним. Можливо, завдяки йому на другу весну маленьке плем'я зможе скликати нове велике військо.