Тема: Практичне заняття: Заборона російською владою використання української мови. 10 реч.​

ЗАБОРО́НА УКРАЇ́НСЬКОЇ МО́ВИ В історії відомі приклади, коли панівна нація забороняла автохтон. населенню певного регіону, краю або й країни, що втратила державність, вживання рідної мови. Однак небагато в історії цивілізації випадків, коли заборона вживання рідної мови налічує сотні років і відображена в десятках уряд. актів, законів. Укр. мова століттями зазнавала таких утисків. Окупаційна влада розуміла, що заборона мови призведе до її нівелювання, заміни іншою, зумовить зникнення нації або втрати її самобутніх рис, виродження та асиміляцію (див. Асиміляція мовна). Після підписання Б. Хмельницьким 1654 у Переяславі договору з рос. царем розпочато наступ на укр. книжку. 1693 прийнято закон, що забороняв ввозити до Московської держави укр. видання. Тоді ж було запроваджено цензуру для контролю за діяльністю укр. книговидавців. 1709 видано указ про обов'язкове цензурування в Москві всіх укр. книжок. За правління Петра І видано серію указів, одним з яких (1720) повністю заборонено друкування книг укр. мовою. Розуміючи роль і вагу освіти, царизм, позбавивши укр. народ власної книги, циркуляром 1784 заборонив викладання укр. мовою у Києво-Могилянській академії та ввів обов'язкову рос. мову в усіх уч-щах імперії. Ще раніше початкову освіту в Україні також зобов'язано провадити рос. мовою. Усе, що впливало на розвиток укр. мови (книгодрукування, освіта, художня літ-ра, театр, преса), постійно перебувало «під опікою» цар. уряду. Спеціальними таємними наказами цензурі було дозволено навіть з історичних документів вилучати місця, де згадано про укр. мову чи укр. народ. В одного з найчисельніших народів Рос. імперії до 19 ст. не було перекладу Святого Письма рідною мовою (заборону аргументували укр. сепаратизмом). Особливо негативну роль в історії укр. мови й культури загалом відіграли два цар. укази 19 ст. Перший, виданий 1863 і відомий як Валуєвський циркуляр, забороняв друкувати укр. мовою букварі, навчальні посібники, наукові видання, періодику. Виняток було зроблено лише для творів художньої літератури, але їх цензурували. У циркулярі зазначено, що «никакого малороссійскаго языка не было, нѣтъ и быть не можетъ». Цей документ не лише припинив видання книжок укр. мовою, а й спричинив закриття укр. недільних шкіл.