Предмет: Литература, автор: martinidasha68

срочно нужно сочинение на тему: "З Наталькай вышла гэтаксама, Сама к бядзе пайшла сваёй..."​

Ответы

Автор ответа: mantiradosnova
11

Ответ:

Наталька вышла з ранку з хаты і загуляла па дарозе. Душа ў яе спякотная, хочацца чагось трапіць. Ёй здаўся, што яе жыццё – звычайнае, засцеранае жыццё, якое проста складаецца з кабінету, дама і магазінаў. І хочацца змяніць яго, зрабіць яго яскравейшым і прыгожым.

Наталька знайшла сабе бядзю. Бядзь – гэта простае сялянскае жыццё, дзе няма роскошы, але ёсць прастата і гарманія. На бядзе яе ўзялі на адукацыю, і яна прыняла гэта з задавальненнем. Наталька вучылася многа новага і цікавага, размаўляла з простымі і дабраславенымі людзьмі. Яна прыняла іхнюю культуру, звычаі і абычаі.

Аднак, яна адчувала сваю адрозненасць. Наталька не была з гэтай землі, яна прыехала з горада. Гэта было вядома ўсім, і яе часта разважалі. Наталька не падаўжала гэтых размоваў і проста жыла сваёй жыццю.

Аднаго дня, Наталька знайшла кветку, якая нясла сваё жыццё ў адным маленькім семені. Яна ўразіла яе сваёй простатай і прыгажосцю. Наталька ўзяла семяніцу з сабой і павезла яе з сабой ў горад. Яна прасадзіла яе ў сваём гарадскім садзе і даглядала за ім, нібыты ўласнае дзіця.

Хоча яе бляскотлівыя сяродзіны і сяродзінныя сямейныя вечары ня зниклі, Наталька ведала, што там, у гарадзе, ў яе ёсць маленькі кусачок з дома. І ў яго ёсць св

Объяснение:


hmelev437: добра
Интересные вопросы
Предмет: Английский язык, автор: elinakrutaa1
Предмет: История, автор: bodnarpolina08
СРОЧНО прошу помогите дам 50 балов только правильный ответ не с интернета



Андрій Григорій Трух (церковний діяч, служив у легіоні УСС) згадував: «Коли... Австрія оголосила війну Сербії, а водночас і загальну мобілізацію, я не думав, що незабаром і я стоятиму у військових рядах. Оскільки з мого села Гірного відійшли чоловіки та юнаки на війну, я став почуватися так самотньо і ніяково, що не витерпів і одного дня вибрався до Стрия, щоб вступити добровольцем до австрійської армії. Коли я став просити австрійського старшину, навколо якого збиралися скликані вояки, щоб він виконав бажання хороброго Гриця, він тільки сказав мені: “Ой не ходи, Грицю, на ту зарваницю!” - і я, не скуштувавши навіть військового “цвібаку”1, вернувся додому - товкти кашу з молоком... І хтозна, доки я був би забавлявся в “кашоїда”, якби у Львові не розпочала свою діяльність Головна Українська Рада й Бойова Управа.

На їхній спільний маніфест, звернений до української молоді із закликом ставати під жовто-блакитний прапор Українського Січового Стрілецтва для збройної розправи з москалями, відгукнулась не тільки молодь, а й усе українське національно свідоме громадянство Галичини. Справою організації Українського Легіону захопилось не тільки юнацтво, але й старші громадяни, весь народ, незважаючи на стан і політичні переконання. На утримання добровольців посипались з усіх сторін щедрі пожертви. Посилали окремі особи й громади, навіть цілі села. Наприклад, Гаї коло Львова харчували задарма протягом місяця цілу сотню УСС. За місяць серпень український народ, селянський, зібрав кілька тисяч корон грішми, дорогоцінностями й продуктами. Пожертви складали всі: багаті й убогі, фахівці з різних професій, робітники й селяни. Навіть австрійські вояки, українці, вже мобілізовані в армію, посилали свої дрібні лепти.

Для прийому добровольців було створено повітові й громадські комітети. Добровольці прибували просто до Львова або до своїх повітових міст. Молодь Галичини заворушилась і масово плила в ряди українського війська, захоплена довго не чутим гаслом: “Війна за волю України!”.

1 Бісквіт (гал. діалект).

Хоч до УСС могли вступати лише юнаки, молодші за 21 рік, що не були призвані до австрійського війська, або такі, що були колись звільнені від військової фронтової служби, все-таки на заклик українського національного проводу зголосилося понад 20 000 національно свідомого українського квіту, що хотів здобути рідній українській нації кращу долю. Першість у цій військовій справі належала Львову. Там, як це годилось українській столиці, найкраще розвивалася організація УСС... Коли на заклик Головної Української Ради й Бойової Управи почали діяти по повітах Повітові Ради, до мене одного дня по обіді прибули зі Стрия... із закликом, щоб і я для загального добра української нації вступив до Українських Січових Стрільців. Це було для мене таке самозрозуміле, що вже наступного дня я вирушив до Стрия, щоб стати в ряди УСС. Мав я тоді вже повних 20 років».



1. З’ясуйте, про що в ньому йдеться; коли відбулися описані в ньому події. » 2. Визначте, як автор ставиться до подій, про які розповідає, чому саме так. »
3. Виберіть рядки, що свідчать про масовий рух добровольців серед українського населення. ​