У кінці новели О. Генрі пише, що «розповів… нічим не примітну історію про двох
дурненьких дітей. . . які зовсім немудро пожертвували одне для одного найдорожчими
своїми скарбами». Але автор ніби суперечить собі, адже продовжує: «…до відома
мудреців наших днів слід сказати, що з усіх, хто робив подарунки, ці двоє були
наймудріші». Напишіть у Вайбер групі свої роздуми з приводу приведеного вище міркування. Яка позиція автора вам здається ближчою.
СРОЧНО❤️