Предмет: Українська мова, автор: dianakucherenko42

ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА!!!!!
Вправа 1 Записати речення, підкреслити займенники, визначити розрід за значенням 1. Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй. 2. Старенька груша дихає на пальці, їй, певно, сняться повні жмені груш. 3. Їй сняться хмари і липневі грози, чиясь душа, прозора при свічі. 4. Живе в тій хаті сивий-сивий спомин, улітку він під грушею сидить. 5.1 хата, й тин, і груша серед двору, і кияшиння чорне де-не-де, все згадує себе в свою найкращу пору. І стежка, по якій вже тільки сніг іде... 6. Ой, сестриченько-яличко, ти не дряпай моє личко, я суничок назбираю жменьку мамі і собі!​

Ответы

Автор ответа: pavelklepusov
2

Відповідь:

Якось так

Пояснення:

Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй. - Я, моїй

Розряд за значенням: особовий займенник, присвійний займенник

Старенька груша дихає на пальці, їй, певно, сняться повні жмені груш. - їй

Розряд за значенням: залежний займенник

Їй сняться хмари і липневі грози, чиясь душа, прозора при свічі. - Їй, чиясь

Розряд за значенням: залежний займенник, вказівний займенник

Живе в тій хаті сивий-сивий спомин, улітку він під грушею сидить. - він

Розряд за значенням: особовий займенник

І хата, й тин, і груша серед двору, і кияшиння чорне де-не-де, все згадує себе в свою найкращу пору. І стежка, по якій вже тільки сніг іде... - І, й, і, все, й

Розряд за значенням: сполучник, сполучник, сполучник, неозначений займенник, сполучник

Ой, сестриченько-яличко, ти не дряпай моє личко, я суничок назбираю жменьку мамі і собі! - ти, моє, я, мамі, собі

Розряд за значенням: особовий займенник, присвійний займенник, особовий займенник, давальний займенник, зворотний займенник.


pavelklepusov: Розумієш чому так? Чи все розумієш?
Интересные вопросы
Предмет: Обществознание, автор: C10HI5N
Составь текст так, чтобы в нём не было ошибок.
(Выбери варианты ответов и запиши их в соответствующие поля, не меняя формулировку. Обрати внимание, что некоторые варианты могут быть лишними.)
Человек не является результатом только биологической революции. Современный человек сложился под влиянием в том числе и окружающего его общества. Его ___
черты включают в себя инстинкты, рефлексы и биологические
потребности. Они даются человеку от рождения. В течение жизни в обществе человек приобретает_____
черты - членораздельную речь, потребность в
общении и труде, умение создавать орудия труда.
Процесс формирования личности - это продолжающаяся на протяжении всей жизни человека_____
. Большое влияние на человека в раннем возрасте
оказывает______
, которая занимается передачей знаний от прошлых
поколений; во взрослом возрасте добавляются______
, которые хоть и
оказывают второстепенное влияние, но всё же являются агентами социализации. В течение всей жизни у большинства людей агентом первичной социализации считается
_____ являющаяся малой группой, в которой индивид
получает знания об окружающем мире и поддержку в трудной ситуации.
Варианты ответов: школа, государство, социализация, коллеги, модернизация, сверстники, семья, биологические, внешние, стратификация, социальные.
Предмет: Українська мова, автор: didenkomary
ДАЮ БАГАТО БАЛЛІВ

НАПИШИТЬ ПЛАН ДО ТЕКСТУ:

Ми часто говоримо про дружбу, любов ближнього. Добре знаємо, які вимоги поставити до того, кого з обережністю збираємося зарахувати до числа своїх друзів і знайомих, не від того, щоб і випробування їм влаштувати на чистоту сумління. Знаємо, говоримо, розмірковуємо, сперечаємось. А наші взаємини продовжують залишатися холодними та безпомічними. «Ти — мені, я — тобі», — чи не цим самоприниженням пропахли вони сьогодні? І от на часі ще одна недуга дружніх взаємин: «Мені ніколи!».
«З усіх утрат утрата часу найтяжча», — писав видатний Сковорода. Як же тоді бути дружбі, співчутливості, милосердю? Невже час, затрачений на них, вважати згайнованим? А може, він і єтим невтраченим, золотим часом, відведеним нам на землі?
Мати потребує нашої уваги, телефонує товариш, у сусіда елементарне прохання — а нам усе ніколи: у нас підготовка до уроків, інтернет-спілкування, заняття у фітнес-клубі. Після численних відмов раптом схаменулись, озирнулись — довкола порожньо, нікому й слова мовити. «Що ж це виходить, — задумуємося тоді, — живемо, щоб навчатися, чи навчаємося, щоб жити?» Свідомо обираємо життя повноцінне, а не самітницьке, позбавлене втіхи живого спілкування, взаємодопомоги, душевного тепла. Жахаємося самої думки про самоізоляцію. Це ж те саме, що перестати жити взагалі!
Дехто виправдовується заклопотаністю, усуваючись від світу і його проблем. А вони часто виявляються не чимось іншим, як товстошкірою байдужістю. Задумаймось, чи не вульгарно звинувачувати роботу, навчання в недосконалостях душі? І що важить більше: відданість справам чи підтримка людини в безвиході? Від нагромадження справ ми, звичайно ж, залишимося живі, але для інших — гинемо. Згодом починаємо розуміти, що втрачені й для себе. Та буває пізно.
Ось він, духовний портрет заклопотаної людини. Точніше, заклопотаної собою людини, яка втратила здатність допомагати й розраджувати, перетворила співчуття на формальність, потопила турботу про інших у пустослів’ї. Сумно й боляче, якщо це портрет більшості моїх сучасників. Тож знаходьмо час! Ми живемо на відстані кроку від ближнього, і від нас залежить, поєднає чи розділить нас цей крок. Знаходьмо час! Прикро, якщо його нема. Боляче й несправедливо, якщо нема. Знаходьмо щоденно, а не тільки у вихідні. У календарі дружби і взаємодопомоги всі дні помічені. Не забуваймо: стукають у двері вашої душі за розрадою так, як стукали колись у потребі хліба і вогню. Знаходьмо час, бо для когось він може бути рятівним, єдиним виходом, майбутнім.
Оскільки самотність усе частіше нагадує нам небуття, а відмова в підтримці гіркою самокритикою лягає на душу, візьмемо в життя заповідь: знаходьмо час для ближнього!