коротенький переказ про одну історію "Тореадори із васюківки" (даю 30 балов)
​

Якось раз друзі проходили повз старий набокуватий колодязь із журавлем , Павлуша пішов робити совє улюблене діло , гукати в колодязі. Таке "го" виходить! Аж раптом.. у ці виляски вплелося жалібне сумління. О це так, так.

-Яво! Там хтось є!!!

Ява спочатку не вірив , мовляв , жарт. Сам гукнув... І справді!! Там хтось є! Треба витягувати... Нічого хлопці кращого не придумали , як зробити ось що: хтось сідає в цербку й опускається , а другий держе. Почалася суперечка ,хто ж в цербку ту сяде? А де вірьовку взяти? Разом із козою яка до неї прив'язана? Хоча , коза і так погуляє! Нікуди не дінеться. Ява сів у цербку і взявся за припиначку , прив'язану до бруса. Спуск пройшов нормально. Вже через півхвилини Ява крикнув:

-Стоп ! Харош!

Виліз.

-Прийняв на борт товариша Собакевича!

І справді , це було маленьке щеня.

Так його і назвали - Собакевич.