Предмет: История, автор: romanandreevich789

Написати оповідку один день із життя першої людини.

Ответы

Автор ответа: olxkontr
1

Відповідь:Ранок розпочався рано для Адама, першої людини, що здивувала світ своєю наявністю. Він прокинувся під спів птахів та спраглий аромат квітів. Розтягнувшись, він вирішив розпочати день з прогулянки довкола свого домівки - Раю.

Адам любив спостерігати за творінням природи, яке він бачив навколо. Все в Раї було гармонійним та досконалим. Кожне створіння мало своє місце та призначення. Він розмовляв з тваринами, ділився своїм життям та дослуховувався до їхніх історій.

Після прогулянки Адам пристосувався до своєї щоденної рутини. Він розпочав свою роботу, доглядаючи за природою та створіннями Раю. Його обов'язки включали догляд за рослинами, допомогу та підтримку тварин та дослуховування до потреб природи.

У середині дня Адам зустрів Єву, іншу дивовижну створіння. Їхні серця були сповнені любов'ю та взаєморозумінням. Вони разом розмовляли про свої думки, плани та мрії. Адам поділився своїми спостереженнями про природу, а Єва розповіла про свої враження від нового світу, що їй відкрився.

Вечір наступив спокійний та мелодійний. Адам та Єва разом спостерігали за зоряним небом та місяцем. Вони відчували глибоку вдячність за життя та красу світу навколо. Їхня єдність з природою давала їм спокій та гармонію.

Цей день був ще одним днем у довгому ланцюгу чудових моментів, що складалися в життя першої людини, Адама. Його дні були наповнені любов'ю, розумінням та дбайливим ставленням до природи, що оточувала його. Цей день був лише однією з невичерпних сторінок неймовірної подорожі в світі Раю.

Пояснення:

Интересные вопросы
Предмет: Українська література, автор: Аноним
50-Б СРОЧНО!!
Виписати із вірша " Співець" художні засоби: епітети, порівняння, метафори.
Текст:
СПІВЕЦЬ (1889)

Пишно займались багрянії зорі

Колись навесні, Любо лилися в пташиному хорі

Пісні голосні;

Грала промінням, ясним самоцвітом

Порання роса,

І усміхалась весняним привітом

Натури краса.

Гордо палала троянда розкішна, Найкраща з квіток, -

Барвою й пахом вродливиця пишна

Красила садок.

А соловейко троянді вродливій

Так любо співав,

Голосом дивним співець чарівливий

Садки розвивав;

Слав до вечірньої зорі прощання,

Що гасла вгорі,

Ще ж голосніше співав на вітання

Поранній зорі....

Вже пролетів, немов пташка зальотна.

Весняний той час,

Осінь холодная, осінь вільготна

Панує у нас.

Тихо спускається нічка осіння, -

Година сумна; Місяць холоднее кида проміння;

Здалека луна

Пугача віщого крик - гук єдиний. Діброва німа.

Де ж соловейко? Де ж спів солов'їний?

Ох, де ж він? Нема!

В вирій полинув, де вічная весна,

Натхненний співець.

Вічно красує там рожа чудесна,

Там теплий вітрець;

Глухо і смутно кругом на просторі,

Мій гаю сумний!

Кинув співець тебе в тузі та в горі,

Тебе й край рідний.

Тиша така тепер всюди панує.

Лиш в листі сухім

Вітер зітха, мов дріада сумує,

Із жалем глухим. Чом я не маю огнистого слова,

Палкого, чому?

Може 6, та щира, гарячая мова

Зломила зиму!

І розлягалась би завжди по гаю Ясна-голосна

Пісня, й розквітла б у рідному краю Новая весна.

Та хоч би й крила мені солов'їні, І воля своя, -

Я б не лишила тебе в самотині, Країно моя!
Предмет: Геометрия, автор: moraulian1