6. Схарактеризуйте суспільний лад, за який виступали соціалісти-утопісти. Які засоби для досягнен. ч своїх цілей вони пропонували?
Ответы
1. **Спільна власність**: Соціалісти-утопісти прагнули до колективної або комунітарної власності на засоби виробництва. Вони вважали, що це дозволить уникнути приватної акумуляції капіталу та створить умови для рівності.
2. **Відсутність класової різниці**: Вони мріяли про суспільство, в якому не існуватиме різниці між робітниками і капіталістами. Утопічний ідеал передбачав загальний добробут та рівність для всіх.
3. **Гуманізм та соціальна справедливість**: Соціалісти-утопісти прагнули до створення суспільства, де кожен член має можливість задовольняти свої основні потреби, де праця не буде загрозою для гідності людини.
4. **Експерименти в малих спільнотах**: Вони пропонували створення невеликих комун чи фаланстирій, де б пробували реалізувати свої ідеї у практичному плані.
5. **Моральна перетвореність**: Вони вважали, що суспільство може змінитися на краще шляхом зміни моральних цінностей, покращення виховання та сприяння громадянським якостям.
Проте важливо пам'ятати, що конкретні практичні кроки та концепції різнилися в залежності від конкретного представника соціалістів-утопістів. Наприклад, Шарль Фур'є пропагував ідею фаланстерію, а Роберт Оуен експериментував з створенням соціалістичних колоній. Утопічні соціалісти внесли значний вклад у розвиток соціальної думки, але багато з їхніх ідей залишилися у сфері утопії.
Ответ:
Объяснение:СПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДУМКА ЄВРОПИ На початку та в середині ХІХ ст. зявилися нові тенденції у соціально-політичній думці Європи. Вони визначалися глибокими суспільними зрушеннями в ході кономічного та суспільно-політичного розвитку. З одного боку, людина отримувала нові можливості у пізнанні світу, користуванні культурними надбаннями, у підвищенні якості життя. З іншого боку, соціально-економічні кризи, політична нестабільність та загострення суспільних протиріч ставили питання про способи подолання цих явищ та шляхи суспільного розвитку. Все більшого розповсюдження в Європі набували соціалістичні ідеї. При соціалізмі, як стверджують його прихильники, не може бути місця приватній власності, експлуатації людини людиною. Поширення соціалістичних ідей відбивало прагнення людей, зайнятих важкою працею, до пошуку шляхів соціальної справедливості, рівності й матеріального благополуччя. Ці пошуки знайшли, зокрема, втілення в ідеях соціалістів-утопістів. Це поняття походить від твору англійського гуманіста, письменника Томаса Мора «Утопія» (1516 р.), де описується фантастичний, уявний острів, на якому існує ідеальне життя людей. Французькі соціалісти-утопісти Анрі Сен-Сімон, Шарль Фур'є, англієць Роберт Оуен та інші критикували існуючий у XIX ст. суспільний лад і висловлювали ідеї побудови нового суспільства, заснованого на принципах справедливості й гармонії.
Ідеологія робітничого руху
Наступники соціалістів-утопістів пропонували два основних варіанти перетворення суспільства: революційний та мирний, коли головним засобом змін та полегшення становища трудящих були реформи.
Луї Блан
П'єр Жозеф Прудон
Французький соціаліст Луї Блан вважав, що від негараздів капіталістичного суспільства - конкуренції і криз однаково страждають як робітники так і підприємці. Врятувати одних від безробіття, а інших від банкрутства може лише створення спільних виробничих асоціацій, на основі суспільної власності. У якості внеску у власність асоціації підприємці вноситимуть гроші, а робітники - свою працю. За допомогою держави виробничі асоціації мають витіснити приватні фірми, і в суспільстві утвердиться колективна власність. Теорія Луї Блана набула широкого поширення в Західній Європі, як і погляди іншого соціаліста П'єра Жозефа Прудона. Останній вважав головним злом у суспільстві гроші, які дають одним надмірно багатіти, а іншим - зубожіти. Саме завдяки грошам утворюється велика власність, яка є певною мірою крадіжкою в інших членів суспільства. Щоб уникнути цього, люди мають перейти до безгрошового обміну товарами і послугами, до взаємного кредитування. Саме це дозволить створити суспільство дрібних власників, об'єднаних у самоврядні громади. Тоді ж, на думку Прудона, відпаде необхідність у державі. Ця теорія стала основою теорії анархізму..
Найбільш відомими представниками революційного соціалізму XIX ст. були Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Вони стали основоположниками марксизму, що засуджував капіталізм за експлуатацію людини людиною і вбачав єдиний шлях до звільнення трудящих у революційному перетворенні буржуазного суспільства на комуністичне. Своє завдання Маркс і Енгельс вбачали насамперед у тому, щоб організувати робітничий клас для боротьби за свої права. На їх думку, лише наймані робітники - пролетарі, позбавлені будь-якої власності, є єдиним свідомо організованим революційним класом, який здатний безкомпромісно боротися за перетворення приватної власності на спільну.
Створене ще в 1847 р. товариство Союз комуністів запропонувало їм іаписати партійну програму. Так через рік з'явився «Маніфест Комуністичної партії», що проголосив пролетарську революцію головним засобом боротьби з буржуазією. «Наймаючи тисячі робітників для своїх фабрик і заводів, буржуазія, - вказували Маркс і Енгельс, - виробляє насамперед своїх могильників. Її загибель і перемога пролетаріату однаково неминучі».
Робітничі і соціалістичні організації багатьох країн, що знаходилися переважно під впливом ідей Маркса і Енгельса, у 1864 р. об'єднались у І Інтернаціонал. Його завдання полягало в згуртовуванні робітників у міжнародному масштабі. Проте товариство довго не проіснувало і у 1876 р. саморозпустилось.
Висновок. Соціалісти підняли чимало актуальних проблем, важливих для захисту трудящих мас. їх мрії про ідеальне суспільство були утопічні та не виправдались. Проте, критика недоліків капіталізму внесла значний вклад у мобілізацію трудящих для боротьби за свої права, а згодом сприяла становленню соціального законодавства у передових країнах світу та наданню капіталізму «людського обличчя».