Предмет: Українська література, автор: kirillradzividlo833

Написати твір-мініатюру, вибравши одну притчу, про мудрість та повчальність євангельських притч.

Помогите пожалуйста

Ответы

Автор ответа: Gooreg
1

Ответ:

У давньому селі жив старий мудрий чоловік, якого усі називали Майстер Ісая. Він завжди мав відповідь на будь-яке питання і завжди знав, як надати найкращий пораду.

Одного разу група сусідів прийшла до нього з питанням: "Як нам знайти щастя?" Майстер Ісая усміхнувся і розповів їм притчу про багатого купця та його скарби.

"Жив колись багатий купець, який накопичив величезний скарб. Але він був постійно незадоволений і хотів завжди більше. Одного дня, йому почало здаватися, що хтось хоче йому його скарби вкрасти.

Тому він розпорядився своїм скарбом так, щоб ніхто не міг його знайти. Він закопав його у глибокому ярі під величезним дубом та помер без нащадків.

Через кілька років місцевий селянин, працюючи у полі, натрапив на цей скарб. Його радість була безмежною, він був щасливий не за те, що знайшов скарб, а за можливість поділитися з іншими та зробити добро.

Так отже, щастя не полягає в накопиченні багатства, а в тому, як ми ділимося своїм багатством і радістю з іншими. Щастя - це вміння давати і ділитися, а не тільки брати."

Люди подякували Майстру Ісаї за його мудрі слова та вирушили назад додому, з розумінням, що справжнє щастя полягає у щедрості і людяності.


kirillradzividlo833: Браат, спасибо
Интересные вопросы
Предмет: Другие предметы, автор: dilnazsametova966
Предмет: Психология, автор: princess2910
1.
Надія Степанівна вирішила піти до лікаря на консультацію до поліклініки.

Біля лікувального закладу зустріла свою сусідку, Тетяну Михайлівну, яка мала пригнічений вигляд.

«Доброго ранку, сусідка!», - промовила Надія Степанівна.

«Яке ж воно добре, як призначили стільки ліків»,- видавила з себе Тетяна Михайлівна.

«Ви захворіли?», - запитала Надія Степанівна.

Песимістичним поглядом дивилась сусідка десь у даль і зовсім тихим голосом відповіла на запитання запитанням: - «А хіба я колись була здорова?»

Вона трохи помовчала зробила глибокий вдих і видих та продовжила:

2Що лікуйся – що не лікуйся, аналізи завжди погані. Ніхто мені не допоможе».



ПИТАННЯ: Який тип реагування на захворювання у Тетяни Михайлівни?

2.
До хірургічного відділення поступив пацієнт Жук О.М., 36 років, з діагнозом: «Закритий перелом правого променевозап’ясного суглоба». За фахом цей пацієнт ювелірний майстер. В палату відділення Олег Миколайович зайшов з пустим виразом обличчя, ніби нічого не сталося, спостерігався байдужий погляд. В його голові були спогади про минуле життя. Він задавав собі питання: « Що мені тепер робити? Все втрачено…Тепер нічого не буде, кому я потрібен?» « Навіщо це все? Лікування не допоможе, я втратив руку. Який тепер інтерес так жити ? Мабуть все…»



ПИТАННЯ: який тип поведінкового реагування на захворювання у пацієнта?

3.
Ольга Петрівна вийшла на вулицю подихати свіжим повітрям, у неї завтра важливий день. Її декілька готували до планової операції на шлунку.

Всі її думки були зосередженні на завтрашньому ранку, вона відчувала тривогу, пригніченість, неспокій, побоювання можливих ускладнень.

Постійно задавала собі запитання:

« Як же я далі буду жити?»

«А чи зможу я працювати далі?»

« А можливо мені треба було скласти заповіт?»

« Як що все буде гаразд з операцією, то хто ж буде доглядати мене після неї?»

Палатна медична сестра помітила сумніви пацієнтки. Підійшла до неї і промовила: «Заспокойтеся, Ольга Петрівна, все буде гаразд. Вас буде оперувати сам завідуючий відділенням. У нього золоті руки. Він ще не таке робив».

ПИТАННЯ: Який тип реагування на свій стан у пацієнтки Ольги Петрівни?​