текст публіцистичного стилю " Дума нації "

Ответ:Саме у ній - у мові душа народу,душа нації. Якщо не збережем , не відстоїмо її, то вже тоді все,тоді небуття,духовна порожнечя. Не до поезії буде , не до філософії,не до історії. Нічогісінько ,нашого вже не буде.Є в творчості Тараса Шевченка образ Великого льоху,образ правдивої нашої історії до часу,до пори закритої від людського зору.Це образ не лише ближчої історії, а й глибинної праісторії України.Історична пам'ять народу,то і предковічні звичаї та обряди,то наш фольклор,то наша мова.Ще на початку 20 століття українським археологом Вікентієм Хвойкою було зроблено епохальне відкриття трипільської культури на терені України на берегах Дніпра, відкрито найдавнішу людську цивілізацію,яка сягає ще до індоєвропейської спільноти.Вікентій Хвойка переконливо обгрунтував тверження про автохтойність нашого народу від часів індоєвропейської єдності аж до нині.Що далі більше вчених в світі схильні бачити прабатьківщину  індоєвропеських народівтна території сучасної України.Пращури наші- перші в Європі жили тут осідло,не лише винайшли коло і плуг,орали й сіяли,вони мали свою культуру ,навіть писемність.Звідси поширилися вони у світі.Ще ждуть нас дивовижні відкриття з тих часів. Як звичаї,так і мова витворювалися протягом усього довгого розвитку народу. Відгукуються ,перелунюються українські слова,і в шумерській,і в санскриті ,і в перській, і в старогрецькій ,і в латині.Так ми стародавня нація.Давно слід пробуджувати українську прапам'ять ,відродити етнічну пам'ять українства,як девжавного народу,що утворили колись Київська Русь,а згодом заснував славну козацьку республіку.Мова - дзеркало душі народу,святиня з котрою пов'язана не лише минувшина,а й майбутнє.Ми не  можемо ,не сміємо її втратити ,бо втрачаючи рідну мову народ втрачає з нею всі своії духовні надбання за багато віків.Усі запаси народної мудрості,що збереглися в народній поемі.Без прабатьківської мови народна душа  виснажується, народ переходить на нижчий ступінь розвитку.