Предмет: Українська мова, автор: Аноним

Напишіть контрольний переказ євшан зілля за планом
План
1. Цікава історія з літописів.
2. Життя ханського дитя в князя Володимира Мономаха.
3. Вольове рішення ханського сина.
4. Патріотична основа поеми Миколи Вороного “Євшан-зілля”.
Лексика переказу
Цікава бувальщина,
князь Володимир Мономах,

тримав як запоруку,
в златоглавому Києві,
оточений зручностями й шаною,

кочове життя,
співця Ора ,
ні половецькі пісні , ні вмовляння,
пучок євшану ,
аромат степу розлився.

— Краще у своїй землі кістьми лягти, ніж у чужій
славним бути ! — зі сльозами вигукнув ханський син.

Поема Миколи Вороного “Євшан-зілля”,
патріотичний твір,
вірність Батьківщині,

зрада рідній землі,
євшан - зілля , якого багато у степу над Чорним морем.

Ответы

Автор ответа: Mishavgvg
0

Відповідь:

Контрольний переказ на тему "Євшан-зілля" за планом.

У літописах збереглася цікава історія, пов'язана з життям ханського дитяти в князя Володимира Мономаха. Князь тримав його як запоруку своєї безпеки в златоглавому Києві, оточеному зручностями й шаною. Однак, ханський син відчував ностальгію за кочовим життям і піснями співця Ора. Ні половецькі пісні, ні вмовляння не могли заспокоїти його серце. Аж з одного пучка євшану, аромат степу розлився, і ханський син усвідомив, що краще бути похованим у своїй землі, ніж славним у чужій.

Поема Миколи Вороного "Євшан-зілля" є патріотичним твором, який розповідає про вірність Батьківщині. Головний герой поеми відчуває зраду рідній землі і віддає перевагу

Интересные вопросы
Предмет: Русский язык, автор: angel2955
75. Озаглавьте рассказ словами из текста. Выпишите выделенные сло-
ва вместе с теми словами, к которым они относятся, задайте вопросы.
Выделенные слова - это наречия. Они не изменяются, т.е. не склоня-
ются и не спрягаются. Подчеркните наречия по образцу.
Образец. Повернул (куда?) назад.
Мы с сынишкой? собрались в лес по грибы, и только
свернули тропой с просёлочной дороги, навстречу нам из
лесу собака Клеопарда. Злющая чистый волк.
Сынишка был впереди меня. Он хотел кинуться назад,
ко мне, но я успел крикнуть ему:
Только не беги! Иди, как шёл.
Ускорив шаг, я поравнялся с сынишкой и взял его за
руку. Ни ружья, ни палок у нас с собой не было: одни
пустые корзинки. Обороняться было нечем.
A Клеопарда была уже в нескольких шагах от нас.
Или мы ей дорогу должны были уступить, или она нам:
тропа была узкая, а по сторонам
грязь.
Вперёд без страха и сомненья! произнёс я как
можно веселее, крепко сжимая руку сынишки.
вдруг
Клеопарда остановилась и молча оскалила
зубы. Миг был решительный. я ещё твёрже і вперёд
назад
шагнул - раз, два, три...