підготувати інформацію про автора - А. Кащенка

Ответ:

Адріан Феофанович Кащенко народився 19 вересня 1858 року в родині небагатого поміщика. Сім’я Кащенків була великою — п’ятеро хлопців і чотири дівчини. Всі діти здобули ґрунтовну освіту та добре виховання.

Андріан Кащенко починав свій шлях у літературу з друкування народних легенд, переказів, казок. 1883 року у Катеринославі виходить книжечка «Жар-птиця, або З паном не братайся, у прийми не бери і жінці правди не кажи». Якби ця скромна книжка була єдиною в його творчості, то й тоді б ми згадували його ім'я — адже з цієї книжечки починається відлік українського художнього друкованого слова на Придніпров'ї.

Через родинні причини у творчості письменника сталася 20-річна пауза. З новою силою він береться до творчості вже на початку ХХ століття. А. Кащенкові судилося стати популярним історичним повістярем, який у своїх творах популяризував славне минуле рідного народу («Запорозька слава», «На руїнах Січі», «Під Корсунем», «Зруйноване гніздо» та інші). Основна його праця — «Оповідання про славне Військо Запорозьке низове» — стала бестселером.Літературний доробок письменника, не такий уже й малий, ще не зібраний і зовсім не вивчений. У Радянській Україні знайомство з А. Кащенком тривало до 1933 року, на Західній — років на дванадцять довше. В роки культу і застою на його книги було накладено категоричне табу. Після майже шести десятиліть мовчання А. Кащенко знов заговорив до нових своїх читачів, починаючи від наймолодших і кінчаючи тими, які щось пам'ятають про нього ще з літ своєї юності.

Вийшовши у відставку (1880), працював контролером у залізничному відомстві спочатку в Дніпрі, потім у Пермі, Санкт-Петербурзі, Туапсе; з 1914 – знову в Дніпрі. Співпрацював з "Просвітою", організував український народний хор, відкрив бібліотеку, влаштовував вечори пам'яті Т. Шевченка, листувався з Оленою Пчілкою, Панасом Мирним, П. Стебницьким. Друкуватися почав з 1883. Популярністю користувалися його історочні твори: "Запорожська слава" (1906), "На руїнах Січі" (1907), "Борці за правду", "Під Корсунем", "Над Кодацьким порогом (про гетьмана Івана Сулиму)" (усі – 1913), "З Дніпра на Дунай" (1914), "Гетьман Сагайдачний" (1915), "Мандрівка на пороги" (1916), "Кость Гордієнко-Головко – останній лицар Запорожжя" (1917), "Зруйноване гніздо" (1919). Писав також вірші та п'єси.

Не пощастило А. Кащенку в сімейному житті.

Дружина, свавільна, сварлива особа, часто кидала його і врешті покинула остаточно, але з умовою, що він утримуватиме її довіку.

Адріан Кащенко не щадив себе в роботі, і хвороба знову звалила його. Останні півтора року він був прикутий до ліжка.

Помер 16 березня 1921 р.