Потрібен переказ поможіть
3 діда-прадіда селянка, вона не переставала дивуватися резбагненній ска землі, скропленій дощем і зігрітій сонцем: з маленького зернятка, вкинутого в пухку ріллю, виростає отака краса!

Де знаходить природа такі розмаїті барви, що їх не відтворити точно жод ною фарбою, жодним пензлем! Ой як хотілося Катерині Білокур бодай хоч трохи передати цю красу на папері!

На її малюнках квіти вражали своїми дивовижними формами, багатством бара Війна, пережите лихо зробили скромну хворобливу жінку філософом. Зло, рутина, смерть змусили її по-новому глянути на світ, на прекрасне. Понівечена бомбами й снарядами земля заліковувала рани, вкривалася

смарагдовими килимами хлібів, щедро обдаровувала людей за їхні турботи й ласку. «Як тебе прославити, рідна земле? не раз думала художниця. - Не одною квіткою змалювати, не одним кущем чи деревом, а всю тебе по-

казати широку, прекрасну и родючу». Ніхто ніколи не вчив її малювати. А так хотілося змалювати всю Україну,

всю землю! Вона не вірила в те, що зможе колись це зробити. Тим часом ма- лювала своє улюблене суцвіття весняні, літні й осінні квіти в одному не- роздільному вінку.

Вона могла працювати над однією квіткою так довго, поки та одцвітала,

Шість жоржин малювала три тижні по дві квітки щотижня.

«Рідне поле» - одна з найвідоміших картин художниці-самоука Катерини

Василівни Білокур. Написана в період творчої зрілості, картина сповнена лю- бові до рідної землі. Коли в 30-х роках у село Богданівку, що на Полтавщині, приїхали працівники Полтавського обласного будинку народної творчості, вони відкрили в Катерині Білокур художницю рідкісного обдаровання.

Про неї заговорили в 1939 році, відкрили її виставки у Полтаві та Києві. 1941 року в Полтавському краєзнавчому музеї була відкрита велика персональна виставка квіткових панно.

На жаль, вся виставка загинула на початку Великої Вітчизняної війни. Від доробку 20-30-х років уціліли лічені полотна, які художниця залишила вдома

в Богданівці.

Твори Катерини Білокур вражають своєю дивовижною оригінальністю,

зачаровують вишуканою красою.

Життю і творчості, генієві української художниці присвятив свою повість «Автопортрет з натури» відомий український письменник Володимир Яворів- ський, її творчість досліджують мистецтвознавці. Та особливої уваги заслуго вують листи Катерини Білокур. Яка ж бо тяжка доля, понівечена колгоспною кріпаччиною 50-х років, випала цій жінці. Але, попри все, скільки світла в їй душі! Ця душа засяяла на полотнах неймовірними, райської краси квіта ми. І сяятиме повіки