Твір на тему: Поетична розповідь про дитинство (за повістью гуси лебеді летять)
ТОЛКЬО ПОЖАЛУЙСТА НЕ С ИНТЕРНЕТА ​

Ответ:

У країні, де веселка танцює на небі, розцвітає дивовижний світ дитинства. Саме там, серед казкових лукаів і таємничих долин, розпочалося моє найневинніше подорожжя – дитинство.

В кожному промінчику сонця відбивається усмішка, яка сяє на обличчях дітей, мов чарівна весняна квітка. В тихому рушнику часу, де гуси лебеді летять, мої перші кроки – це миті чудес, неповторних яскравих моментів.

Матері як феї розповідали мені казки, де слова пливли, наче музика, даруючи найкращі сни. І під вечірнім небом, як пастелі, малювалися перші враження про світ. Коли зорі засвітили свої вогник, а сни стали справжнім світом.

Гра в прихованки серед вишень і смаковання перших ягід – це був казковий світ, де навіть літаючі гуси лебеді казали: "Чарівниця, чарівниця, дай нам ще трошки дитинства!". А я, маленький мандрівник у світі безтурботності, не знаючи про біль і непорозуміння, слухав крику птахів і відчував себе світовим дослідником.

Та прийшов час змін. Як гуси лебеді, ми відчайдушно рушили вперед у вирі невідомого. Але в серці залишалася казка, яка прокидалася в згадках про дитинство. Туди, де гармонія кольорів небес, де перші сльози – це сльози радості, а крила гусей лебедів носили нас у світ, де кожен момент – як поезія, вишивана на весняному вітрі.

Дорослість може змінити наш світ, але казка дитинства залишається в серці, як невичерпне джерело, з якого пити вічне дитинство душі.