Предмет: Українська література, автор: Мананочка

помогите пожалуйста !!!!!!!!!!!!!! твир на тему "Чим мене зацикавыв хлопчик Олесь" с твору Григора Тютюнника " Дивак" .

Ответы

Автор ответа: veronijabin
77

Ответ:

Хлопчик Олесь надзвичайний. Можна сказати, що він особливий серед інших дітей. Адже поводиться не так, як всі.

Мені він сподобався тим, що не тільки любить та дбає про тваринок та рослини, а захоплюється красою природи. Дорога від рідного дому до школи стелилася через бір або біля річки, тому він завжди має нагоду поспостерігати та краще вивчити природу, наче дослідник. Він не пустує з дітьми на кризі, йому значно цікавіше розглядати рибок. Так проявлялась його допитливість, бажання пізнати все, що його оточувало.

А взимку на білому чистому снігу з-під його змерзлого пальця проглядалися різні картинки: затишна невеличка хата, тепло комина, горластий півень. Дятел, який порався неподалік, нагадав йому дроворуба. Це вже буяла його творча уява.

Він чемний та спокійний хлопець, слухається батьків. Ввічливий. Його дбайливість та небайдужість проявляється у маленьких вчинках: не пройшов осторонь, підпер сосну, що помирала. Олесь не боїться дати слушне зауваження хлопцям на кризі: «Навіщо лід псуєте? … Він ще молодий».

Хлопець сентиментальний, відноситься до природи, як до живої. Може розмовляти з нею. По дорозі до школи Олесь зустрів дятла, тому йому зовсім не цікаво на уроці малювати перегнійний горщик. Він хоче на папері передати побачене у лісі. Та не всі можуть його зрозуміти. Вміння бачити прекрасне недоступне багатьом людям. Хлопець помічає чудові відтінки природи, яка оточує нас. Ось чому мені подобається Олесь.

Интересные вопросы
Предмет: Русский язык, автор: Ekaterina270303
«Детство Никиты» принадлежит к удивительным книгам: прочтёшь и хочется пересказать её всю – от слова до слова. Радует каждая фраза. Как празднично описаны морозные узоры на окнах! Какими тёплыми кажутся солнечные квадраты по полу горницы! Так и видишь на снегу «синие следы зайцев» и «стеклянные следы полозьев», которые бегут от дома через весь двор. Никита подходит к окну, смотрит в заваленный снегом сад. На ветке сирени сидит «чёрная головастая ворона, похожая на чёрта». Никита постучал пальцем в окно. «Ворона шарахнулась боком и полетела, сбивая крыльями снег с ветвей». Кажется, что она каркнула, хотя про это не сказано.
Читая книгу, чувствуешь, что каждое слово, которое ставит Толстой, - самое точное, единственно верное слово. Морозным утром «хрустят ступени» под шагами Никиты. Обычно говорят «хрустит снег». У Толстого – ступени. Про воздух, который колет щёки иголочками, писатель сказал: «Воздух морозный и тонкий». Тонкий воздух! Кажется, что толстой наделяет нас ещё неведомой остротой чувств – учит постигать прелесть весеннего вечера, когда на зелёном небе затеплилась первая, «чистая, как льдинка», звезда, учит вглядываться в мигание молний над тёмным июльским садом, слышать жар летней степи, горячей от спелых хлебов, вековечный свист ветра в ушах, когда скачешь на лошади.
Нужно составить план