глава 27  дон кихота в сокращении

  Глави XVI-XVIII                                                                                                 Дон Кихот і Санчо Панса зупинилися на постоялому дворі. Дружина хазяїна й служниця влаштували Дон Кихоту препогане ложе в прикомірку. Тут же ночував якийсь погонич, причому ложе його перебувало неподалік від ложа ідальго. Цей погонич і служниця – широковида, кирпата, крива на одне око дівиця – умовилися весело провести ніч, коли постояльці вгомоняться й хазяї заснуть. Настала ніч. Глибока тиша й настирлива думка про ті події, що трапляються в лицарських романах, винних у нещастя нашого лицаря, навіяли йому дивні мріїСаме в той момент, коли служниця стала пробиратися до погонича, Дон Кихоту примарилося, що це закохана в нього гарненька дочка хазяїна вирішила тайкома від батьків провести годинка^-іншої із прекрасним лицарем. Розкривши обійми, він залучив до себе онімілу від жаху служницю й став вимовляти свої пишномовні незрозумілі мовлення. Цього не зміг винести бравий погонич і так ударив закоханого лицаря, що розбив йому вилицю. Перелякана служниця забралася в ліжко до сплячого й ні про що не подозревали Санчо й згорнулася там клубком. Санчо Панса прокинувся й, вирішивши, що йому приснився дурний сон, став люто працювати кулаками. Піднявся переполох. Прибіг розбуджений шумом хазяїн. Адальше пішло зовсім як у казці: «кішка на мишку, мишка на кішку» – погонич ринувся на Санчо, той на служницю, і все без утоми молотили кулаками. У результаті всім, а особливо ні в чому не винному Санчо, здорово дісталосяКоли ідальго зі своїм зброєносцем зібралися покинути постоялий двір, хазяїн зажадав сплатити за нічліг і за вечерю. Дон Кихот відмовився платити підтем прийменником, що в жодному романі мандрівні лицарі не платили за нічліг, до того ж він був упевнений, що це не постоялий двір, а лицарський замок. Пришпоривши Росинанта, він безперешкодно покинув межі постоялого двору, так що всі шишки дісталися бедному Санчо. До множення його нещасть, серед постояльців виявилося кілька більших жартівників і пустунів. Вони стягнули Санчо з осла й, поклавши зброєносця на ковдру, сталі гратися й підкидати його, як собаку під час карнавалу. Коли Дон Кихот і Санчо поїхали далі, лицар прийняв череду баранів за ворожу рать і прийнявся трощити ворогів праворуч і ліворуч.«Відвертаєте, сеньйор Дон Кихот! – намагався образумить його Санчо. – Клянуся Богом, ви нападаєте на овець і баранів!»Однак лицар урізався в овеча череда настільки люто, точно це й впрямь були його смертельні вороги. Пастухи намагалися зупинити його, однак упевнившись, що це даремно, закидали Дон Кихота каменями завбільшки з кулака й вибили йому всі передні зуби й кілька корінних. Санчо все це час перебував на пагорбі, спостерігаючи за шаленостями свого хазяїна, і тільки переконавшись, що пастухи вийшли, спустився вниз. На докори Санчо про те, що він попереджав його, що перед ними була череда баранів, а ніяка не ворожа рать, Дон Кихот відповів, що все це підступи його ворога, злого чарівника, що перетворив ворожа рать у череду баранів, щоб лицар не зміг здобувати собі славу вбою.