Предмет: Музыка, автор: msollatenko

написати невелике есе про геній Моцарта​

Ответы

Автор ответа: motovilovamary
1

Ответ:

Объяснение:

Геній Моцарта: Музикальний Вундеркінд

Всесвітньо відомий австрійський композитор Вольфганг Амадей Моцарт, часто відомий як Вундеркінд або диво-дитина, є одним з найбільших геніїв в історії класичної музики. Його життя та творчість завжди вражали людей своєю унікальністю та видатністю.

Моцарт народився у Салцбурзі, Австрія, 27 січня 1756 року в музичній родині. Вже в дуже ранньому віці виявилася його надзвичайна музична обдарованість. Він почав грати на клавішних інструментах та компонувати музику, ще не відвідуючи навчальних закладів. Його перші композиції були створені в п'ять років, і вони вже свідчили про величезний музичний потенціал.

Моцарт дуже рано почав виступати перед імператорськими королівськими особами, і його талант дивував усіх, хто його чув. У його ранній підлітковий вік він створив численні симфонії, опери, концерти та камерні твори, які досі залишаються шедеврами класичної музики. Особливо видатні його опери, такі як "Літній вечір Клеопатри" та "Весілля Фігаро," які завоювали серця слухачів своєю красою та глибоким почуттям.

Моцарт був також видатним піаністом і скрипалем, і його виконання своїх власних творів завжди були винятковими. Він подорожував по всій Європі, де він був вітаний як музичний геній. Його вплив на розвиток класичної музики важко переоцінити, і його творчість залишається вічною надбанням світової музичної культури.

Геній Моцарта, безумовно, залишив незімнний слід в історії музики. Його музика залишається джерелом натхнення для музикантів та слухачів у всьому світі, а його надзвичайний талант і відданість музиці роблять його справжнім героєм музичного світу.

Интересные вопросы
Предмет: Українська мова, автор: roxygrief
1. переказ цього тексту.
2. творче завдання: завершіть текст доповнивши його власними роздумами про важливість вибору майбутньої професії.

текст:

Стислий переказ До редакції журналу щодня надходять чимало щирих і відвертих листів. Люди таким чином хочуть почути для себе поради, бо розповісти свої найпотаємніші думки та проблеми незнайомій людині легше, ніж найкращому другові.
Ці два листа прийшли до редакції одночасно від дівчат-ровесниць. Перша після школи пішла працювати до канцелярії. Вона вважала свою працю буденною, нецікавою і пригнічуючою. Ця дівчина заздрила тим, хто подорожує та спить в наметах, і бачить зоряне небо замість стелі.

Інша працює геодезистом.
Вона тижні й місяці проводить у полі. Її турбує сум за шумом міста. Дівчина заздрить своїм ровесникам, які в цей час мають можливість кожного вечора ходити в театр чи на дискотеку. Вона ненавидить свою професію, і пише про те, що напевно сіла не в “свій” потяг.
Справді, це не просто вибрати “свій” потяг вчасно і правильно. Багато хто помиляється, через встановлені серед молоді бутафорські уявлення про професії. Лікар для них – це марлева пов’язка на обличчі, яскраве світло в операційній і щасливі родичі хворого за дверима очікують з квітами, бо наперед впевнені в успішності операції. Сталевар – це мужнє обличчя, твердий погляд і полум’я мартену. Геолог – це рюкзак, едельвейси, переправи через стрімкі річки, гітара біля мальовничого багаття.
Але це все лише звичайні штампи, нав’язані нам телекартинами, журналами та книжками. Як же легко зобразити зовнішні атрибути професій, і як же важко збагнути прозу щоденної копіткої праці. Та, як відомо, без прози не буває поезії.
Насправді, життя геолога – це довге б
здоріжжя, бездомність, безсімейність. Крім мальовничих краєвидів, це ще втома, тяжка фізична праця. Життя лікаря-хірурга – це щоденне психологічне і фізичне виснаження, нічні чергування, роздратовані пацієнти, а найтяжчим обов’язком лікаря є говорити родичам про те, що хворого так і не вдалося врятувати. Життя вчителя – це не тільки букети квітів на урочисті свята, а ще й шумні перерви, перевірка зошитів до пізньої ночі, великі класи з учнями, до кожного з яких потрібно шукати індивідуальний підхід.

То які знання ми маємо про працю? Чи не здається вам, що за певним штампом професії ми вже не можемо розгледіти саму людину, яка присвятила їй все життя. Ми не помічаємо ні наполегливості, ні терплячості, ні натхнення інших. Хоч фахівці, як і професії бувають різними.